Явірник (Сяноцький повіт)

Явірник (пол. Jawornik) лемківське поселення в Польщі, Команчанській гміні Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства.

Село
Явірник
Церква святого Дмитра
(споруджена 1843, зруйнована у середині 1940-х р.)

Координати 49°21′30″ пн. ш. 22°05′51″ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Часовий пояс UTC+1
Автомобільний код RSA (Ґміна Команча)
Код SIMC 0354287
GeoNames 770226
Явірник
Явірник (Польща)
Явірник
Явірник (Підкарпатське воєводство)

Розташування

В`їзд до села (фото 2007 р.)

Сьогоднішнє поселення становить кілька хат на місці колишнього присілка Міклашки, в якому живе приблизно 30 осіб. Розташоване в південно-східній частині Польщі, між Низькими Бескидами та Західними Бещадами, в долині Ославиці при впадінні лівосторонньої притоки Явірник (пол. Jawornik), на автошляху № 892 між Репідьом та Команчею. Основа колишнього села була розташована більш на захід вглиб Низьких Бескидів в долині потока Явірник.

Історія

Уперше згадується у 1546 році. За податковим реєстром 1565 р. в селі було 12 кметів на 8 ланах зі звільненням від податків до 1566 р.; млин, корчма і ставки у власності війта.[1] До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства. В 1843 р. збудовано дерев'яну церкву св. Димитрія. До 1918 року село входило до Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини. У 1918–1919 роках село разом з іншими 33 селами увійшло до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства Польщі.

В 1921 році село нараховувало 71 хат та 425 осіб, з яких

Каплиця на місці церкви, зведена у 1980-х роках.
Хрести із колишньої церкви (фото 2005 р.)

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 600 жителів села — 595 українців і 5 євреїв[2]. До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках Операція "Вісла"[3] у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату[4]. У 1945 році населення депортовано, а село разом з церквою знищено. У 1970—их роках в колишньому присілку Міклашки збудовано кілька хат для лісових працівників. Частина колишнього автохтонного населення, яке зараз живе в сусідніх селах, на місці колишньої церкви збудувала каплицю. При ній розташований старий цвинтар з цікавими могилами.

Церква

Згадка про проживання у селі священика відноситься до 1558 року, що свідчить про те, що у селі вже в той час могла існувати церква. На місці більш давньою у 1843 році було збудовано нову споруду, котра була ще раз посвячена у 1884 році. Ремонтні роботи проводились у 1918 р. За архітектурним вирішення мала багато спільного із церквою у Радошицях. Була знищена у середині 1940-х років. Збереглось кілька хрестів, що колись кріпились на верхах храму, а також фундамент. у 1980-х роках кілька колишніх мешканців села звели тут невелику каплицю. З 1990 року тут відновила свою діяльність греко-католицька парафія, у каплиці кілька разів у рік проводяться богослужіння. Встановлено хрести на честь 950 та 1000 Хрещення Руси-України.[5]

Відомі люди

Примітки

Джерела

  • Biesczady. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 298–399. (ISBN 978-83-62460-21-2)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.