Як-141

У 1970-х роках в ВМФ СРСР почали надходити авіаносні крейсери проекту 1143 «Кречет». Це були перші радянські кораблі подібного класу. Їх авіакрило складалися з штурмовиків Як-38. Проте ці літаки, зважаючи на свою новизну, мали ряд істотних недоліків, головним дуже маленький бойовий радіус (250—370 км). Тому в 1981—1982 рр.. ОКБ Яковлєва на основі модернізованого штурмовика Як-38М розробило проект багатоцільового літака Як-38МП, головною відмінністю якого була установка на борту багаторежимної РЛС, що забезпечує застосування ракет класу «повітря — повітря» середньої дальності та «повітря — корабель» з самонаведенням на кінцевій ділянці польоту. У той же час ОКБ захистило ескізний проект по новому дозвуковому ЛВЗП Як-39, який мав розрахункову дальність польоту в 1,6 разів більшу, ніж у Як-38М, а також комплекс керованого ракетного озброєння нового покоління.[1]

Ці проекти, втім, так і не були реалізовані. Було вирішено відмовитися від подальшої модернізації Як-38 і створити замість цього новий літак — надзвуковий ЛВЗП Як-41, здатний протидіяти основним корабельним літакам ймовірного супротивника.

У тактико-технічному рішенні для нього визначалося наступне коло вирішуваних бойових завдань:

• перехоплення повітряних цілей у всьому діапазоні висот польоту,
• завоювання переваги в повітрі, знищення наземних і надводних цілей.[1]

9 березня 1987 року літак, що отримав офіційне позначення Як-141, було вперше піднято в повітря льотчиком випробувачем А. А. Синіциним і зробив свій перший політ з літакового профілю. 29 грудня 1989 року відбувся перший політ в режимі висіння. З 21 вересня 1991 р. випробування літаків проводилися на борту ТАКР «Адмірал Флоту Радянського Союзу Горшков» — у цей день льотчиком А. А. Синіциним була здійснена перша посадка. У той же день В. А. Якимів привів другий літак. Метою випробувань було визначення сумісності літака і його систем з кораблем, а також відпрацювання екстреного старту — поперек польотної палуби прямо з технічної позиції. Однак до відпрацювання другого пункту справа не дійшла через аварію. 5 жовтня (за іншими даними 3 жовтня) 1991 року В. А. Якимову при підході до корабля не вдалося вчасно погасити швидкість літака. Льотчик, щоб не вийти за межі палуби, різко збільшив кут тангажу для гальмування. Літак просів і вдарився опорами шасі об палубу. У результаті пробоїни в баку, почалася пожежа, і пілот катапультувався[1].

До літа 1992 року обидва літаки в сумі виконали більше 250 польотів. У процесі випробувань було встановлено 12 світових рекордів швидкопідйомності і висоти польоту з вантажем. Вперше Як-141 був показаний світової громадськості на авіакосмічному салоні у Фарнборо 6-13 вересня 1992 року, де був високо оцінений. Важка економічна обстановка, що склалася після розпаду СРСР, поставила хрест на подальших випробуваннях цього літака, хоча за неперевіреними даними^{[джерело?]} такі країни як Італія, Індія, Аргентина висловлювали бажання придбати його для своїх ВПС.

Як-141 здатний здійснювати зліт шістьма способами:

• Звичайним способом  — при цьому сопло ПМД зберігає положення в 0°, а підйомні двигуни відключені.
• З коротким розгоном  — при цьому після початку руху запускаються підйомні двигуни, а сопло ПМД починає змінювати кут напрямку тяги до 62°. Довжина розбігу при цьому становить близько 120 метрів.
• З коротким розгоном та використанням затримуючих пристроїв — використовується при базуванні на авіанесучих кораблях. Щоб літак не зрушив з місця під дією тяги двигуна, на палубі ТАКР встановлюються спеціальні затримувачі коліс шасі. Розбіг при цьому скорочується майже вдвічі і становить близько 60-80 метрів.
• З надкоротким розбігом — тут також використовуються затримувачі, але при цьому ще до початку розбігу сопло ПМД повернене на кут 62° , а підйомні двигуни запущені. Розбіг скорочується до 6 метрів.
• З використанням трампліна — передбачався для базування «Яків» на ТАКР проектів 1143.5, 1143.6 і 1143.7.
• Вертикально — при цьому включені підйомні двигуни, а сопло ПМД відхилено на максимальний кут в 95° , двигун дозволяє злітати з будь-якою швидкістю.

Посадка Як-141 може здійснюватися двома способами:

• Звичайним способом — для цього на літаку мається гальмівний парашут.
• Вертикально — передбачався для використання при базуванні на авіанесучих крейсерах.

Всього за час випробувань на двох льотних зразках Як-141 було здійснено більше 250 польотів. Нижче наведено список найбільш важливих з них.

• Екіпаж: 1 людина
• Довжина: 18,3 м
• Розмах крила:
  • В складеному стані: 5,9 м
  • В розгорнутому положенні: 10,1 м
• Висота: 5 м
• Площа крила: 31,7 м ²
• Маса:
  • Максимальна злітна маса:
    • При розбігу 120 м: 19500 кг
    • При вертикальному злеті: 15800 кг
  • Маса палива:
    • Усередині: 4400 кг
    • В ПТБ: 1750 кг
• Навантаження на крило:
  • При максимальній злітній масі: 615/498 кг/м ²
• Двигун:
  • Тип двигуна:турбореактивний двоконтурний з форсажною камерою і керованим вектором тяги
  • Модель: «Р79В-300»
  • тяга:
    • Максимальна: 1 × 9000 кгс
    • На форсажу: 1 × 15500 кгс
  • Маса двигуна: 1850 кг
  • Керування вектором тяги:
• тягооснащеність:
  • При максимальній злітній масі: 0,78/0,98 кгс/кг

• Максимальна швидкість:
  • На висоті: 1800 км/год (1,7 М)
  • Біля землі: 1250 км/год (1,05 М)
• Перегоночна дальність (при ВВП):
  • На висоті: 1400 км
  • Біля землі: 650 км
• Практична дальність:
  • На висоті:
    • Без ПТБ: 1400 км
    • З ПТБ: 2100 км
  • Біля землі: 1010 км
• Практична стеля: 15000 м
• Довжина розбігу: 120 м (або вертикальний зліт)
• Максимальне експлуатаційне перевантаження: 7 g

• Гарматне: 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 150 патронів
• Бойове навантаження: 3000 кг
• Точки підвіски: 6
• Варіанти підвіски:
  • УР «повітря-повітря»:
    • Р-77
    • Р-27
    • Р-73
    • Р-60
  • УР «повітря-поверхня»:
    • Х-25
    • Х-31
  • Гарматні установки:
    • 23 мм, 250 патронів
  • Пускові блоки НАР калібром від 80 до 240 мм
  • До шести бомб калібром 500 кг