Ян Лукашевич

Ян Лукашевич (пол. Jan Łukasiewicz; 21 грудня 1878(18781221), Львів — 13 лютого 1956, Дублін, Ірландія) — польський логік і філософ, народився у Львові, який до поділу Польщі належав Польщі, а потім Галичині у складі Австро-Угорщини. Його праці відносяться до аналітичної філософії, математичної логіки та історії логіки. Він приніс інновації в традиційну логіку висловлювань, принцип несуперечливості і закон виключеного третього. Сучасні роботи з логіки Аристотеля спираються на традицію, започатковану в 1951 році створенням Лукашевичем революційної парадигми. Підхід Лукашевича був активізований на початку 1970-х у серії робіт Джона Коркорана та Тімоті Смайлі, які повідомляють сучасні переклади Prior Analytics Робіна Сміта у 1989 році і Гізела Страйкера в 2009 році.[4] Лукашевич досі вважається одним з найбільш важливих істориків логіки.

Ян Лукашевич
пол. Jan Łukasiewicz
Портрет Яна Лукашевича
Портрет Яна Лукашевича
Народився 21 грудня 1878(1878-12-21)
Львів
Помер 13 лютого 1956(1956-02-13) (77 років)
Дублін, Ірландія[1]
Поховання Mount Jerome Cemeteryd[2]
Країна  Польща
 Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 Ірландія
Діяльність математик, філософ, викладач університету, інформатик
Alma mater Львівський університет
Галузь Логіка, Філософія
Заклад Варшавський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада Ректор Варшавського університетуd і міністр національної освіти Польщіd[3]
Звання Член Польської академії наук
Ступінь Доктор філософії
Вчителі Казимир Твардовський
Відомі учні Альфред Тарський і Mordchaj Wajsbergd
Членство Польське наукове товариство у Львові і Польське наукове товариство на чужиніd
Відомий завдяки: Польська нотація, Логіка Лукашевича
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
 Ян Лукашевич у Вікісховищі

Біографія

Ян виріс у Львові у римо-католицькій сім'ї Павла Лукашевича, капітана в австрійській армії, і Леопольдіни, дочки службовця, та був єдиною дитиною в родині.

Він закінчив своє вчення філології в гімназії та в 1897 році пішов до Львівського університету, де він вивчав філософію і математику та був учнем Казимира Твардовського.

У 1902 році він отримав ступінь доктора філософії під патронажем імператора Франца Йосифа I Австрії, який дав йому спеціальну каблучку з діамантами.

Він провів три роки як приватний викладач, а в 1905 році отримав стипендію для завершення своїх філософських досліджень у Берлінському університеті і Університеті Левена в Бельгії.

Лукашевич продовжував набувати вищий науковий ступінь та в 1906 році представив свою тезу в Університеті Львова. У 1906 році він був призначений викладачем в університеті, де він зрештою був призначений екстраординарним професором імператором Францом Йосифом I. Він викладав там до Першої світової війни.

У 1915 році він був запрошений для читання лекцій як повноправний професор Варшавського університету, який знову було відкрито після того, як закрили царським урядом у 19 столітті.

У 1919 Лукашевич покинув університет, щоб служити польським міністром релігійних культів і освіти в уряді Падеревського до 1920. Його навчальний план підкреслив раннє придбання логічних і математичних понять.

У 1928 році він одружився з Регіною Барвінською.

Він залишався професором Варшавського університету з 1920 до 1939 року до тих пір, коли будинок був зруйнований німецькими бомбами і університет був закритий під німецькою окупацією. Він був ректором університету двічі. У цей період Лукашевич і Станіслав Леснєвський заснували Львівсько-варшавську школу логіки, яка пізніше була стала міжнародно-відомою завдяки Тарському, який був студентом Лесневського.

Член Польської академії наук (1937).

Один з чільних представників львівсько-варшавської наукової школи.

Розробив оригінальну мову для формалізації логічних виразів (так звана безкінечна символіка Лукашевича).

З 1945 — професор Королівської ірландської академії в Дубліні.

Він і його дружина хотіли переїхати до Швейцарії, але не змогли отримати дозволу від німецької влади. Замість цього, влітку 1944 року, вони залишили Польщу за допомогою Генріха Шольца і провели останні кілька місяців війни в Мюнстері, Німеччина, сподіваючись хоч якось йти далі, можливо, до Швейцарії. Після війни він емігрував до Ірландії і працював в Університетському коледжі Дубліна аж до своєї смерті.

Робота

Ряд Аксіоматизації класичної логіки висловлювань пов'язаний з Лукашевичем. Особливо елегантно те, що аксіоматизація має всього три аксіоми і досі використовується. Він був піонером, відкрившим багатозначну логіку; тризначна логіка висловів, введена в 1917 році, була першою явно аксіоматизовавшою класичне логічне числення. Він писав про філософію науки, і його підхід до виготовлення наукових теорій був схожий на мислення Карла Поппера.

Лукашевич винайшов польську нотацію (по імені свого громадянства) для логічних зв'язок коло 1920 року.

Визнання

У 2008 році Польське Суспільство обробки інформації створило премію Яна Лукашевича, щоб представити її найбільш інноваційним польським ІТ-компаніям.

З 1999—2004 , Департамент комп'ютерних наук будівлі на UCD назвали на честь Лукашевича, поки всі кампуси не були перейменовані після того, як за ними були закріплені дисципліни.

Див. також

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119268663 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. https://plato.stanford.edu/entries/lukasiewicz/
    • Review of «Aristotle, Prior Analytics: Book I, Gisela Striker (translation and commentary), Oxford UP, 2009, 268pp., $39.95 (pbk), ISBN 978-0-19-925041-7.» in the Notre Dame Philosophical Reviews, 2010.02.02 Архівовано 15 червня 2011 у Wayback Machine..

Література
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.