Ян Лукашевич
Ян Лукашевич (пол. Jan Łukasiewicz; 21 грудня 1878, Львів — 13 лютого 1956, Дублін, Ірландія) — польський логік і філософ, народився у Львові, який до поділу Польщі належав Польщі, а потім Галичині у складі Австро-Угорщини. Його праці відносяться до аналітичної філософії, математичної логіки та історії логіки. Він приніс інновації в традиційну логіку висловлювань, принцип несуперечливості і закон виключеного третього. Сучасні роботи з логіки Аристотеля спираються на традицію, започатковану в 1951 році створенням Лукашевичем революційної парадигми. Підхід Лукашевича був активізований на початку 1970-х у серії робіт Джона Коркорана та Тімоті Смайлі, які повідомляють сучасні переклади Prior Analytics Робіна Сміта у 1989 році і Гізела Страйкера в 2009 році.[4] Лукашевич досі вважається одним з найбільш важливих істориків логіки.
Ян Лукашевич | |
---|---|
пол. Jan Łukasiewicz | |
| |
Народився |
21 грудня 1878 Львів |
Помер |
13 лютого 1956 (77 років) Дублін, Ірландія[1] |
Поховання | Mount Jerome Cemeteryd[2] |
Країна |
Польща Австро-Угорщина Польська Республіка Ірландія |
Діяльність | математик, філософ, викладач університету, інформатик |
Alma mater | Львівський університет |
Галузь | Логіка, Філософія |
Заклад | Варшавський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка |
Посада | Ректор Варшавського університетуd і міністр національної освіти Польщіd[3] |
Звання | Член Польської академії наук |
Ступінь | Доктор філософії |
Вчителі | Казимир Твардовський |
Відомі учні | Альфред Тарський і Mordchaj Wajsbergd |
Членство | Польське наукове товариство у Львові і Польське наукове товариство на чужиніd |
Відомий завдяки: | Польська нотація, Логіка Лукашевича |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах Ян Лукашевич у Вікісховищі |
Біографія
Ян виріс у Львові у римо-католицькій сім'ї Павла Лукашевича, капітана в австрійській армії, і Леопольдіни, дочки службовця, та був єдиною дитиною в родині.
Він закінчив своє вчення філології в гімназії та в 1897 році пішов до Львівського університету, де він вивчав філософію і математику та був учнем Казимира Твардовського.
У 1902 році він отримав ступінь доктора філософії під патронажем імператора Франца Йосифа I Австрії, який дав йому спеціальну каблучку з діамантами.
Він провів три роки як приватний викладач, а в 1905 році отримав стипендію для завершення своїх філософських досліджень у Берлінському університеті і Університеті Левена в Бельгії.
Лукашевич продовжував набувати вищий науковий ступінь та в 1906 році представив свою тезу в Університеті Львова. У 1906 році він був призначений викладачем в університеті, де він зрештою був призначений екстраординарним професором імператором Францом Йосифом I. Він викладав там до Першої світової війни.
У 1915 році він був запрошений для читання лекцій як повноправний професор Варшавського університету, який знову було відкрито після того, як закрили царським урядом у 19 столітті.
У 1919 Лукашевич покинув університет, щоб служити польським міністром релігійних культів і освіти в уряді Падеревського до 1920. Його навчальний план підкреслив раннє придбання логічних і математичних понять.
У 1928 році він одружився з Регіною Барвінською.
Він залишався професором Варшавського університету з 1920 до 1939 року до тих пір, коли будинок був зруйнований німецькими бомбами і університет був закритий під німецькою окупацією. Він був ректором університету двічі. У цей період Лукашевич і Станіслав Леснєвський заснували Львівсько-варшавську школу логіки, яка пізніше була стала міжнародно-відомою завдяки Тарському, який був студентом Лесневського.
Член Польської академії наук (1937).
Один з чільних представників львівсько-варшавської наукової школи.
Розробив оригінальну мову для формалізації логічних виразів (так звана безкінечна символіка Лукашевича).
З 1945 — професор Королівської ірландської академії в Дубліні.
Він і його дружина хотіли переїхати до Швейцарії, але не змогли отримати дозволу від німецької влади. Замість цього, влітку 1944 року, вони залишили Польщу за допомогою Генріха Шольца і провели останні кілька місяців війни в Мюнстері, Німеччина, сподіваючись хоч якось йти далі, можливо, до Швейцарії. Після війни він емігрував до Ірландії і працював в Університетському коледжі Дубліна аж до своєї смерті.
Робота
Ряд Аксіоматизації класичної логіки висловлювань пов'язаний з Лукашевичем. Особливо елегантно те, що аксіоматизація має всього три аксіоми і досі використовується. Він був піонером, відкрившим багатозначну логіку; тризначна логіка висловів, введена в 1917 році, була першою явно аксіоматизовавшою класичне логічне числення. Він писав про філософію науки, і його підхід до виготовлення наукових теорій був схожий на мислення Карла Поппера.
Лукашевич винайшов польську нотацію (по імені свого громадянства) для логічних зв'язок коло 1920 року.
Визнання
У 2008 році Польське Суспільство обробки інформації створило премію Яна Лукашевича, щоб представити її найбільш інноваційним польським ІТ-компаніям.
З 1999—2004 , Департамент комп'ютерних наук будівлі на UCD назвали на честь Лукашевича, поки всі кампуси не були перейменовані після того, як за ними були закріплені дисципліни.
Див. також
- Логіка Лукашевича
- Польська нотація
- 27114 Лукашевич — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119268663 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Find a Grave — 1995.
- https://plato.stanford.edu/entries/lukasiewicz/
-
- Review of «Aristotle, Prior Analytics: Book I, Gisela Striker (translation and commentary), Oxford UP, 2009, 268pp., $39.95 (pbk), ISBN 978-0-19-925041-7.» in the Notre Dame Philosophical Reviews, 2010.02.02 Архівовано 15 червня 2011 у Wayback Machine..
Література
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.