Ґахський район

Ґахський район Азербайджану має давню історію. Згідно з археологічними розкопками, район був заселеним в епоху енеоліту, бронзи і ранньої залізної доби. Те, що залишилося від діяльності цих ранніх жителів, вказує на те, що вони переважно займалися осілою культурою, тваринництвом і мистецтвом.

У минулому територія нинішнього Ґахського району входила до складу Кавказької Албанії.

З поширенням християнства по всьому регіону під час існування Кавказької Албанії побудовано деякі церкви. У VIII столітті н. е. Ґах потрапив під арабську окупацію. Регіон Ґах (Кахи) був частиною Кахеті-Херетинського царства, а потім частиною єдиного Грузинського царства. Зі вторгненням Хулагуїдів у Шекі та Ширван у XIII столітті регіон заселили монгольські кочові племена. 1562 року за наказом перського шаха Тахмаспа I в Ґасі створено султанат Ілісу.

1803 року султанат Ілісу приєднано до Російської імперії. 1844 року правитель султанату Даніял, через розбіжності між ним і урядом Росії, надихнув народ на повстання проти російського правління. Султан Даніял зазнав поразки біля села Ілісу і продовжив боротьбу проти росіян разом з лідером руху за національну свободу шейхом Шамілем. Росіяни спалили Ілісу і поділили територію султанату на магали (райони) і приєднали їх до Джаро-Балакенському діару (територіальна одиниця), перетворивши його на колонію царської Росії.

Під час радянського правління, 1930 року в складі Азербайджанської РСР створено Ґахський район.

Район межує з Дагестанською Республікою на північному сході, Грузинською Республікою на заході, Заґатальським районом на півночі, Шекінським районом на сході і з Євлахським і Самухським районами на півдні.

Загальна статистика показує, що зростання населення коливається. Наприклад, 2000 року було 832 новонароджених, 2006 роу — 816, а 2009 року — 753.

В районі виявлено кілька поселень і курганів (енеоліт-залізо, бронзова доба). Храм Альбана V—VI століть^{[джерело?]}, мечеть XVII століття в історико-культурному заповіднику Ілісу. В районі стоїть фортеця «Джинлі» IX—XIV століть; храмовий комплекс XII—XIII століть; «Замок Пярі» XV—XVI століть; храм XVI століття, замкові ворота і стіни; мечеть Хаджі Тапдик XVI—XVII ст.

• Джинлі гала — фортеця на лівому березі річки Курмухчай у селі Ілісу. Фортецю побудовано в VII-ІХ ст. В ній обладнано спеціальні бійниці для ураження ворога стрілецькою зброєю.
• Сумуг-кала — побудована в селі Ілісу з оборонною метою в VII– ІХ ст. Вежа має 4 поверхи. Стіни побудовані з каменю. Вежа чотирикутної форми, звужена вгорі.
• Міст Улу — побудований в місці звуження річки Кюмрюк. Міст зберігся до наших днів і використовується.
• Фортеця Гасан хана — відноситься до ХІХ ст. Розташована біля села Ґахбаш, на правому березі річки Кюмрюк. Для будівництва вежі використано річковий камінь і вапняний розчин. Фортеця складається з веж і мурів, мала оборонний характер.
• Галача (фортеця Шаміля) — замок входить до числа пам'яток, що охороняються державою. Розташований на горі Язлідаг, поруч із селом Ілісу. Має округлу форму.
• Мавзолей Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре — побудовані в лісах села Онджанли на могилах видатних діячів Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре. Це місце місцеві жителі називають «Огуз».

Адміністративний район багатий корисними копалинами, будівельними матеріалами, кліматичними ресурсами і джерелами. Гравій, пісок і глина широко використовуються в будівництві. Ці матеріали поширені в річкових долинах, особливо в долинах річки Курмукчай та її відгалужень. Основні ресурси подрібненої суміші піску зосереджені на конвергенції річок. На основі цих ресурсів можливе створення підприємств з виробництва гравію й піску. В цьому районі є родовища глини, придатні для виробництва цегли та кераміки. Існує також мінеральна сировина для виробництва тирси, вапна та цементу. Один із запасів глини становить 35 000 кубометрів, а інший — 116 тисяч кубометрів.

Водні ресурси Ґахського району складають 13 % водних ресурсів Великого Кавказу (3873 км³). Для забезпечення водопостачання району з різних джерел за секунду добувається 100000 м³ води, з яких 99000 м³ припадає на річкову воду і 1000 кубічних метрів — на підземні води. 63000 м³ використовуються для поливу, 0,40 тис. м³ — для внутрішнього споживання, 0,28 тис. м³ — на виробництві, 2 тис. м³ — в сільському господарстві.

На відміну від інших видів сировини, велике значення в районі мають мінеральні джерела. Серед них Огланбулаг, Гизбулаг і Хамамбулаг. Широко використовується джерело біля села Сусканд. На його базі діє санаторій і виробляється питна вода «Ґах».[3]

Основою економіки регіону, є виробництво продукції тваринництва, рослинництва (особливо тютюну і зерна).

Харчова промисловість заснована на садівництві, переробці тютюну і продукції тваринництва. Ґахські плодоовочеві консервні заводи є основними підприємствами харчової промисловості. Більша частина виробленої тут продукції відправляється в інші регіони. Працюють також невеликі підприємства з виробництва олієжирової продукції, хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та східних солодощів. Їх продукція переважно задовольняє внутрішній попит.

Економічний район багатий різними корисними копалинами: сірка, поліметалічна руда. В гірських і опорних районах, переважно в річках, багато щебеню, піску, глини та інших будівельних матеріалів.

• Муратов Анатолій Олегович (1900—1964) — радянський воєначальник, гвардії генерал-майор.
• Мустафаєв Імам Дашдемир огли — радянський партійний і державний діяч. 1-й секретар ЦК КП Азербайджанської РСР (1954—1959).
• Мосе Джанашвілі (1855—1934) — автор робіт з історії, етнографії та лінгвістики, більшість з яких присвячені російсько-грузинським відносинам.
• Ісмаїл Дагестанли (1907—1980) — актор театру і кіно, народний артист Азербайджанської РСР (1949), народний артист СРСР (1974)
• Софієва Айнур Мамедійя-кизи — азербайджанська шахістка, міжнародна гросмейстерка, депутатка Міллі Меджлісу Азербайджану другого скликання, заступник голови Державного комітету з проблем сім'ї, жінок і дітей, президент федерації шахів Азербайджану в 2002—2007 роках.

• Ґах
• Шекі-Загатальський економічний район
• Адміністративний поділ Азербайджану

• www.azstat.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2010.
• На сайте Azerbaijan. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018.
• Заповідник Ілісу