226-та стрілецька дивізія (СРСР, I формування)

226-та стрілецька дивізія (95-та гвардійська стрілецька дивізія)
На службі	липень 1941 — ????
Країна	СРСР
Вид	стрілецькі війська
Тип	Червона армія
Війни/битви	Німецько-радянська війна; • Сталінградська битва; • Курська битва; • Кіровоградська операція; • Умансько-Ботошанська операція; • Львівсько-Сандомирська операція; • Сандомирсько-Сілезька операція; • Нижньо-Сілезька операція ; • Верхньо-Сілезька операція; • Берлінська операція; • Празька операція
Почесні найменування	"Полтавська"

226-та стрілецька дивізія 1-го формування — радянська стрілецька дивізія часів радянсько-німецької війни сформована в липні—серпні 1941 року в Запорізькій області.

Історія

На початку війни у складі 6-ї армії Південного фронту, потім ряду армій Південно-Західного фронту брала участь в боях на річці Дніпрі на північний схід Дніпропетровська і під Полтавою. На 20 вересня 1941 року перебувала у складі 38-ї армії на харківському напрямі приблизно за 120 км на захід від Харкова. Пізніше вела бойові дії на бєлгородському і валуйсько-розсошанському напрямках.

В середині жовтня 1942 року включена в 66-ту (з квітня 1943 року 5-та гвардійська) армію і в її складі брала участь у Сталінградській битві (з 17 липня 1942 року по 6 серпня 1942 року і з 18 жовтня 1942 року по 2 лютого 1943 року).

985, 987 і 989 стрілецький полки;
875 (806) артилерійський полк;
329 окремий винищувально-протитанковий дивізіон (з 30 січня 1942 року);
409 зенітна артилерійська батарея (538 окремий зенітний артилерійський дивізіон);
348 розвідувальна рота;
553 саперний батальйон;
625 окремий батальйон зв'язку (до 9 вересня 1942 року);
153 окрема рота зв'язку (з 9 вересня 1942 року);
328 медико-санітарний батальйон;
290 окрема рота хімзахисту;
417 автотранспортна рота;
298 (717) польова хлібопекарня;
52 (681) дивізійний ветеринарний лазарет;
986 польова поштова станція;
833 польова каса Держбанку[1].

За бойові заслуги удостоєна почесного найменування «Полтавська» (23 вересня 1943 року)[2], нагороджена орденами Леніна, Червоного Прапора (за участь у відвоюванні Знам'янки й Олександрії), Суворова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня (за відвоювання Новоукраїнки)[3].

14 тисяч її воїнів нагороджені орденами і медалями, 12 удостоєні звання Героя Радянського Союзу[4].

Дивізією командували:

226-та стрілецька дивізія:
- Чугунов Валентин Олексійович (15 липня 1941 — 2 вересня 1941), полковник;
- Сергієнко А. С. (до жовтня 1941 року), полковник;
- Горбатов Олександр Васильович (3 вересня 1941 — 21 червня 1942), комбриг, з 27 грудня 1941 року — генерал-майор;
- Усенко Матвій Олексійович (22 червня 1942 — 14 серпня 1942), полковник;
- Нікітченко Микола Степанович (15 серпня 1942 — 4 травня 1943), полковник, з 1 березня 1943 року — генерал-майор;
95-та гвардійська стрілецька дивізія:
- Нікітченко Микола Степанович (4 травня 1943 — 29 червня 1943), генерал-майор;
- Ляхов Андрій Микитович (30 червня 1943 — 19 вересня 1943), полковник;
- Нікітченко Микола Степанович (20 вересня 1943 — 5 листопада 1943), генерал-майор;
- Олейніков Андрій Іванович (6 листопада 1943 — 11 травня 1945), полковник, з 17 січня 1944 року — генерал-майор.

Дивізії Червоної армії Архівовано 16 серпень 2013 у Wayback Machine.(рос.)
Приказ Верховного Главнокомандующего от 23 сентября 1943 года № 22. Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза: Сборник. — М.: Воениздат, 1975. С. 46-47. Електронна версія на сайті Бібліотеки Михайла Грачова (рос.)
Сайт Кіровограда. Архів оригіналу за 3 лютий 2015. Процитовано 22 квітень 2012.
Военный энциклопедический словарь. — под. ред. Н. В. Огаркова. — Москва : Военное издательство, 1983. — С. 574. — ISBN ББК 68я2 В63. (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.