37-й стрілецький корпус (СРСР)

Історія

Управління корпусу сформоване у серпні 1939 року у Київському військовому окрузі (КОВО). 17 вересня 1939 року управління корпусу ввійшло у склад Українського фронту під час Вторгнення СРСР до Польщі.

24-25 вересня 1939 року у склад корпусу ввійшла 124-та стрілецька дивізія.

В 1941 році сформований в м. Золочів Львівської області і ввійшов до складу КОВО. Входив до складу 6-ї армії і складався з 80-ї, 139-ї та 141-ї стрілецьких дивізій.

Корпус брав участь у Другій світовій війні проти Німеччини. 22 червня 1941 року увійшов до складу Південно-Західного фронту.

В кінці липня на початку серпня 1941 року корпус брав участь в битві під Уманню, у ході якої потрапив в оточення та був розгромлений. Командир корпусу комдив С. П. Зибін загинув 5 серпня під час артилерійського обстрілу в урочищі Зелена брама.

1 вересня 1941 року корпус був розформований.

Командування

Бойовий склад

На 2.10.1939
  • Управління корпусу
  • Корпусні частини
  • 124-та стрілецька дивізія.[2],[3]
  • 130-та стрілецька дивізія[3]
  • 187-та стрілецька дивізія[3]

124-та стрілецька дивізія включала 406-й, 622-й і 781-й стрілецький, 469-й гарматний та 341-й гаубичний артилерійський полки, 200-й окремий батальйон зв'язку, 225-й окремий саперний батальйон, 202-й окремий винищувальний протитанковий дивізіон, 193-й окремий розвідувальний батальйон, 119-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон[2].

Командир дивізії Сущий Ф. Г., військовий комісар Жиляков Г. І., начальник штабу Рогачевський С. М.[2].

На 22.06.1941

Бойова діяльність

24-25 вересня 1939 року, здійснивши марш з Миколаївської області, дивізія зосередилась в районі м. Проскурів, до його складу була включена 124-та сд.

До 2 жовтня 1939 року корпус входив до складу Кавалерійської армійської групи Українського фронту.[3]

У березні 1941 року корпус знаходився у складі КОВО. 14 березня командиром корпусу був призначений комбриг Зибін С. П.[4]

9 червня 1941 року Військовою радою округу було вирішено у військах другого ешелону мати запас патронів у кожного ручного та станкового кулеметів, гранати, що зберігаються на складах, розподілити по підрозділам, половину боєкомплекту снарядів та мін мати у спорядженому стані, створити запас палива не менше двох заправок.[5]

21 червня 1941 року корпус знаходився у резерві КОВО.[6]

Німецько-радянська війна

22 червня, з початком бойових дій, корпус увійшов до складу Південно-Західного фронту (ПЗФ) і знаходився у резерві[6].

8.00

Дивізії корпусу йшли на захід двома маршрутами на вказаний рубіж південно-західніше м. Кременець. Північний маршрут проходив через м. Ямпіль. Південний маршрут проходив через м. Волочиськ. Корпус знаходився в районі міст Ямпіль та Волочиськ.[6]

21.15

Народний комісар оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Тимошенко С. К. наказав командуючому військами фронту генерал-полковнику Кирпоносу М. П. силами 5-ї та 6-ї армій завдати ударів на м. Люблін (Німеччина) та знищити противника[7].

Для знищення військ противника, що вторглися на територію СРСР на цьому напрямку командуючий військами Південно-Західного фронту вирішив створити ударні угрупування: північне ударне угрупування — 22-й, 9-й, 19-й механізовані корпуси та 31-й стрілецький корпус — в районі м. Луцьк; південне ударне угрупування — 4-й, 8-й, 15-й механізовані корпуси та 37-й — в районі м. Броди. На першому етапі операції угрупування військ повинні були завдати ударів на м. Сокаль[7].

За задумом командуючого 5-та і 6-та армії повинні були зупинити просування противника та забезпечити розгортання ударних угрупувань на власних рубежах. 36-й стрілецький корпус повинен був вийти на рубіж м. Дубно — м. Кременець та прикрити житомирський напрямок, а 37-й ск вийти південно-західніше м. Кременець, прикривши тернопільський напрямок. В м. Тернопіль знаходився командний пункт Південно-Західного фронту.[7]

23 червня в 00.00 корпус входив до складу другого ешелону фронту, йому необхідно було пройти 150—200 км до рубежу південно-західніше м. Кременець для прикриття тернопільського напрямку.

8.00

З самого ранку бої на кордоні розгорілися з новою силою. Війська 5-ї та 6-ї армій, стримуючи переважаючого противника, відстоювали кожний клаптик радянської землі. За наказом командира фронту війська корпусу йшли двома маршрутами на вказаний рубіж південно-західніше м. Кременець.

12.00

В районі Луцьк, Броди, Рівне розгорталося найбільша танкова битва — битва під Дубном. Першими у бій вступили 15-й та 22-й механізовані корпуси.

Див. також

Примітки
  1. Зеленая Брама. Они сражались за Родину.
  2. Тузов А. В. В огне войны.
  3. Мельтюхов М. И. Советско-польские войны.
  4. Исаев А. В. От Дубно до Ростова.
  5. Военно-исторический журнал, 1967, № 3.
  6. Краснознамённый Киевский. 1979. Карта-вклейка: 1.Группировка войск сторон на 22 июня 1941 г. и замысел немецко-фашистского командования.
  7. Краснознамённый Киевский. 1979.

Джерела та література
  • http://militera.lib.ru/memo/russian/bagramyan1/03.html Баграмян И.X. Так начиналась война. — М.: Воениздат, 1971.
  • Боевой состав Советской Армии. Часть 1 (июнь-декабрь 1941 года). — Москва : Военно-научное управление Генерального штаба. — 84 с.
  • Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984.
  • Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004. Книга на сайте: http://militera.lib.ru/h/isaev_av3/index.html
  • Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979.
  • Краснознамённый Киевский. 1979. Карта-вклейка: 1.Группировка войск сторон на 22 июня 1941 г. и замысел немецкого-фашистского командования.
  • Мельтюхов, Михаил Иванович. Освободительный поход Сталина. М., Яуза, Эксмо, 2006. ISBN 5-699-17275-0 (см lib.rus.ec/b/300044/read)
  • Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001.
  • Нуждин О.И. Уманский «котел»: Трагедия 6-й и 12-й армий. — Москва : Яуза-каталог, 2015. — 450 с. — ISBN 978-5-906716-41-5.
  • Тузов А. В. В огне войны. Боевой путь 50-й гвардейской дважды Краснознаменной орденов Суворова и Кутузова стрелковой дивизии. Ордена Трудового Красного Знамени Военное издательство Министерства обороны СССР. М., 1970. С. 3-5. (124-я стрелковая дивизия)
  • Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года» — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001. c. 37, 125—126.
  • Военно-исторический журнал, 1967, № 3. с. 54.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.