Galileo Ferraris (підводний човен)
«Галілео Ферраріс» (італ. Galileo Ferraris) — військовий корабель, підводний човен типу «Аркімеде» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
| «Галілео Ферраріс» | ||
|---|---|---|
| Galileo Ferraris | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Аркімеде» | |
| Держава прапора | .svg.png.webp){kind=small} Королівство Італія | |
| Належність | _crowned.svg.png.webp){kind=small} Королівські військово-морські сили Італії | |
| На честь | Галілео Ферраріса — італійського фізика та інженер-електрика | |
| Корабельня | Cantieri navali Tosi di Taranto, Таранто | |
| Закладено | 15 жовтня 1931 | |
| Спущено на воду | 11 серпня 1934 | |
| Введено в експлуатацію | 31 серпня 1935 | |
| На службі | 1935—1941 | |
| Загибель | 25 жовтня 1941 року пошкоджений у 400 милях на захід від Гібралтарської протоки глибинними бомбами британського літаючого човна PBY «Каталіна» та добитий вогнем британського ескортного міноносця «Ламертон» | |
| Бойовий досвід | Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна Середземномор'я Мальтійські конвої Битва за Атлантику | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 986 тонн (надводна) 1259 тонн (підводна) | |
| Довжина | 70,5 м | |
| Ширина | 6,87 м | |
| Висота | 4,12 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3000 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 1100 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 17 вузлів (31 км/год) (надводна) 7,7 вузлів (14,3 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 10300 миль (19100 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 105 милі (194 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 55 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 100-мм гармати Škoda 10 cm K10 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 14 торпед | |
| Зенітне озброєння | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Галілео Ферраріс» був закладений 15 жовтня 1931 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 11 серпня 1934 року він був спущений на воду, а 31 серпня 1935 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби
«Галілео Ферраріс» тричі підпільно брав участь в іспанській Громадянській війні, під час якої став одним з найактивніших італійських підводних човнів, а також найрезультативнішим. 9 лютого 1937 року він затопив біля узбережжя Таррагони іспанський республіканський пароплав SS Navarra (1688 тонн).
14 серпня того ж року він перехопив в Егейському морі поблизу острову Тенедос судно SS Ciudad de Cádiz (4602 GRT), який вийшов з Одеси до Барселони, маючи на борту зброю для республіканців. Торпедною атакою та вогнем корабельних гармат судно було затоплено. Через чотири дні він безуспішно намагався торпедувати пароплав Aldecoa, тоді як через кілька годин він успішно торпедував і затопив пароплав SS Armuru (2762 GRT).
На момент вступу Італії у Другу світову війну перебував у Червоному морі, у Массауа (Еритрея). Брав участь у Східноафриканській кампанії, діяв в акваторії Червоного моря. Після розгрому італійських військ на сході Африки, з кінця 1940 року човен разом з декількома італійськими підводними човнами («Альберто Джуглельмотті», «Аркімеде» і «Перла») перейшов до Атлантичного океану в обхід Африканського континенту. В подальшому італійські кораблі діяли в Атлантиці, базуючись у Бордо (BETASOM) під німецьким командуванням.
З 15 травня по 1 жовтня 1941 року «Ферраріс» залишався у ремонті. 14 жовтня (під командуванням лейтенанта Філіппо Флореса) він вирушив на свою першу місію в Атлантику, спрямувавши у район на схід-північний схід від Азорських островів.
25 жовтня 1941 року вранці, італійський човен наблизився до конвою, сплив на поверхню і був виявлений літаючим човном Королівських ПС Великої Британії PBY «Каталіна» (пізніше прилетів другий літак), який уразив «Ферраріс» глибинними бомбами, заважаючи йому пірнути на глибину; невдовзі прибув британський ескортний міноносець «Ламертон», який артилерійським вогнем потопив італійський човен[1]. Корабель затонув приблизно в 400 милях від Гібралтарської протоки, на схід від Азорських островів, при цьому загинули два офіцери, два старшини та два моряки, а решту екіпажу, 44 особи, взяли у полон.
Див. також
Посилання
Література
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1