Єлизавета Грецька

Єлизавета з'явилась на світ 24 травня 1904 року у королівському палаці Татої неподалік Афін. Вона була другою дитиною та другою донькою грецького принца Миколая та його дружини Олени Володимирівни, народившись менш ніж за рік після старшої сестри Ольги. Країною в цей час правив їхній дід Георг I. За два роки у них з'явилась молодша сестра Марина.

Єлизавета (посередині) із сестрами

Жила родина у Миколаївському палаці в Афінах, що був подарунком російського царя Миколи II їхній матері на весілля. Будівля була дуже сучасною і обладнаною водопроводом.

Дівчата отримували домашню освіту під наглядом англійської гувернантки. Єлизавета полюбляла малювати, а також їздити верхи. В родині через неслухняне кучеряве волосся її кликали «Пухнастиком».[1]

Раз на рік родина їздила до Росії, де проживало багато родичів. Там вони й дізналися про початок Першої світової війни. Цей час став найтяжчим в житті сім'ї.

Греція, що залишалася нейтральною, після лютневої революції в Росії, втратила останнього союзника. Король Костянтин I, який успадкував трон у 1913 році, вважався германофілом, і під загрозою висадки солдат Антанти, був змушений передати владу сину. У червні 1917 він із дружиною та іншими дітьми залишив королівство. Брат Миколай з родиною послідував за ним. Оселилися вони у швейцарському Санкт-Моріці. Матеріальне становище сім'ї потребувало поліпшення.

Після смерті короля Олександра I у жовтні 1920 ідея створення республіки у Греції провалилася, і на трон знову повернувся король Костянтин I.[2] Єлизавета з сім'єю також вернулися додому. Однак, війна із Туреччиною тривала, і невдоволене командування армії за два роки почало знову вимагати відставки короля та розпуску уряду.

30 жовтня 1922 колишній король залишив країну назавжди. Брат Миколай супроводжував його. Так Єлизавета опинилася спочатку в Сан-Ремо, а згодом — у Парижі та Лондоні. За рік її сестра Ольга вийшла заміж за сербського принца Павла Карагеоргієвича й від'їхала до Белграду. У 1924 Єлизавету, як і інших членів родини, позбавили грецького громадянства.[3]

Існували шлюбні плани щодо її союзу з кронпринцем Італії Умберто, а згодом — з Миколаєм Румунським. Однак вони не реалізувалися. Принцеса досягла віку тридцяти років незаміжньою, що було досить рідким явищем для того часу.

Портрет графині цу Тоеррінг-Єттенбах

Не маючи грошей, але володіючи рідкісною красою, дівчина рекламувала косметичну продукцію американської марки Pond's. Там її описували як «вродливу як казкова принцеса, що має грацію та гідність, властиву її грецькій спадщині, чарівну, веселу, гнучку та дивовижно прекрасну».

У 1934 році Єлизавета врешті решт прийняла пропозицію німецького графа Карла Теодора цу Тоеррінг-Єттенбаха, що мав родинні зв'язки із королівськими династіями Віттельсбахів та Браганса. Його батько мав демократичні погляди і був відомий як «Червоний граф», помер за п'ять років до цього, передавши титул синові. Цей союз не був таким блискучим, як у старшої сестри, і, як згодом виявилось, і молодшої, однак матір переживала, що донька взагалі залишиться самотньою.[4]

9 січня 1934 у Мюнхені 29-літня Єлизавета взяла цивільний шлюб із графом Тоеррінг-Єттенбахом, старшим від неї на чотири роки. Наступного дня відбулося вінчання у каплиці родинного замку нареченого Зеєфельд.[5]

За кілька місяців її сестра Марина одружилася із молодшим сином короля Великої Британії Георга V Джорджем Кентським.

У січні 1935 року Єлизавета народила первістка. Всього у подружжя було двоє дітейː

• Ганс Файт (нар.1935) — одружений з принцесою Генрієттою цу Гогелое-Бартенштайн, має трьох дітей;
• Єлена (нар.1937) — була одружена з ерцгерцогом Фердинандом Австрійським, має трьох дітей.

Проживала сім'я у Мюнхені. Їм також належали замки Зеєфельд, в якому у 1947—48 було проведено кілька перебудов,[6] та Вінгерінг.[7]

Карл Теодор був відомий своїми симпатіями нацистам, хоча сам не вступав до НСДАП.

Замок Зеєфельд

Воєнні роки родина провела в Баварії, відчуваючи себе захищеною. А із миром, що настав у 1945-му, Єлизавета отримала змогу відновити втрачені родинні зв'язки. Так вона навідала Афіни, де продовжувала жити її матір Олена Володимирівна.[8]

Однак, не всі прагнули родичатися із ними. У листопаді 1947 року їх з чоловіком не було запрошено на весілля кронпринцеси Єлизавети та Філіпа Маунтбаттена через колишні нацистські симпатії.[9]

На початку 1953 року граф Тоеррінг-Єттенбах разом з Едмундом Угером заснували компанію «Uher Werke München», що почала виготовляти звукозаписувальну техніку високої якості.[10]

Принцеса Єлизавета померла наступного дня після двадцять першої річниці весілля у шпиталі Мюнхена від раку.[11] Похована на родинному цвинтарі Тоеррінг-Єттенбахів у Вінгерінгу в Баварії,[12] що по факту є каплицею в саду їхнього замку.

За рік її донька вийшла заміж за представника династії Габсбургів.[13]

Карл Теодор більше не одружувався. Він помер за дванадцять років після Єлизавети.

• Великий хрест Королівського династичного ордену Святих Ольги та Софії.

• 24 травня 1904 — 10 січня 1934 — Її Королівська Високість Принцеса Єлизавета Грецька та Данська
• 10 січня 1934 — 11 січня 1955 — Її Королівська Високість Принцеса Єлизавета, графиня цу Тоеррінг-Єттенбах.

• Neil Balfour et Sally Mackay «Paul of Yugoslavia: Britain's maligned friend», H. Hamilton,‎ 1980, ISBN 0241103924
• Ricardo Mateos Sainz de Medrano «La Familia de la Reina Sofίa, La Dinastίa griega, la Casa de Hannover y los reales primos de Europa», Madrid, La Esfera de los Libros,‎ 2004, ISBN 8-4973-41953
• Jonathan Petropoulos «Royals and the Reich : The Princes von Hessen in Nazi Germany», Oxford, Oxford University Press,‎ 2009, 1e вид., ISBN 978-0-19-921278-1
• John Van der Kiste «Kings of the Hellenes: The Greek Kings, 1863-1974», Sutton Publishing,‎ 1994, ISBN 0-7509-21471
• Zeepvat, Charlotte: «Ablak egy elveszett világra – A Romanov-család fotóalbuma»; Magyar Könyvklub, Budapest, 2006; ISBN 963-549-260-X

• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Єлизавети Грецької (англ.)
• Фото Єлизавети Грецької та Данської, 1924
• Готський альманах. Тоеррінг-Єттенбахи (англ.)
• Тіара-франж Тоеррінгов (нім.)