Володимир Олександрович

Його́ Імпера́торська Висо́кість Вели́кий Кня́зь Володи́мир Олекса́ндрович (нар. 10 (22) квітня 1847, Санкт-Петербург — пом. 4 (17) лютого 1909, Санкт-Петербург) — 4-й син імператора Олександра II та імператриці Марії Олександрівни; сенатор, член Державної ради Російської імперії (з 1872), генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії (з 1880), президент Академії мистецтв (1876—1909); молодший брат Олександра III, рідний дядько Миколи ІІ. Був одружений з донькою великого герцога Макленбург-Шверінського Марією Александріною Єлизаветою Елеонор.

Великий князь Володимир Олександрович
Народився 22 квітня 1847(1847-04-22)[1][2]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 17 лютого 1909(1909-02-17)[2] (61 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Grand Ducal Burial Vaultd
Громадянство Російська імперія
Діяльність державний діяч, військовослужбовець, архітектор
Знання мов російська
Учасник Російсько-турецька війна 1877–78
Членство Петербурзька академія наук
Титул Його Імператорська Високість Великий Князь Володимир Олександрович
Посада член Державної ради Російської імперії
Військове звання генерал, генерал-ад'ютант і генерал від інфантерії
Конфесія православний
Рід Романови
Батько Олександр II (російський імператор)
Мати Марія Олександрівна
Брати, сестри Олександр III, Сергій Олександрович, Georgy Yuryevskyd, Grand Duke Alexei Alexandrovich of Russiad, Павло Олександрович Романов, Nicholas Alexandrovich, Tsarevich of Russiad, Марія Олександрівна, Catherine Yurievskayad, Юр'євська Ольга Олександрівнаd і Grand Duchess Alexandra Alexandrovna of Russiad
У шлюбі з Марія Павлівна
Діти Кирило Володимирович[1], Олена Володимирівна[1], Grand Duke Boris Vladimirovich of Russiad[1], Grand Duke Andrei Vladimirovich of Russiad[1] і Grand Duke Alexander Vladimirovich of Russiad[2]
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Слона
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий хрест ордена Білого Сокола
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден князя Данила I
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Вендської корони
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Губерта
Золота зброя «За хоробрість» з алмазами

Біографія
Палац Володимира Олександровича у Санкт-Петербурзі

У день свого народження (10 квітня 1847 року) був призначений шефом лейб-гвардійського Драгунського полку, який перебував у лейб-гвардійському Преображенському полку і лейб-гвардійському Саперному батальйоні.

Обіймав відповідальний пост Головнокомандувача військами Гвардії та Санкт-Петербурзького Військового Округу. 9 січня 1905 віддав історичний наказ — стріляти по натовпу, що прийшов під стіни Зимового палацу з петицією до царя. У жовтні 1905 року, у зв'язку зі скандальним одруженням старшого сина Кирила, покинув всі посади і подав у відставку.

Маніфестом імператора Олександра III від 14 березня 1881 був призначений регентом на випадок смерті імператора — до повноліття спадкоємця престолу Миколи Олександровича (або у випадку кончини останнього)[3].

Посади:

  • Член Державної ради (з 1872);
  • Член Комітету міністрів;
  • голова Комісії зі спорудження храму Воскресіння Христового (з 1883);
  • почесний член берлінського православного церковного Свято-Князь-Володимирського братства (з 1890);
  • почесний голова Київського товариства старожитностей і мистецтв;
  • почесний член Миколаївської Інженерної академії (з 1899).

Помер 4 лютого 1909 року. Про його смерть було офіційно сповіщено Найвищим маніфестом того ж дня. 7 лютого відбулося перевезення тіла з його палацу в Петропавлівський собор, а 8 лютого — поховання й відспівування, яке очолив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Антоній. На церемонії були присутні імператор (Микола ІІ), велика княгиня Марія Павлівна (вдова), інші члени імператорської сім'ї, голова Ради міністрів Петро Аркадійович Столипін, а також цар Болгарії Фердинанд I[4].

Нагороди
Володимир Олександрович у нагородах

Російська імперія

Королівство Пруссія

Королівство Італія

Велике герцогство Баден

Інші країни

Сім'я
Володимир Олександрович із сім'єю

16 серпня 1874 одружився в Петербурзі на Марії Павлівні (Марія Александріна Елізабета Елеонор), принцесі Мекленбург-Шверінській, старшій дочці великого герцога Мекленбург-Шверінського Фрідріха Франца II. Дружина приходилася йому троюрідною племінницею по лінії діда з боку батька (подружжя були нащадками російського імператора Павла I) і троюрідною сестрою по лінії бабки з боку батька (подружжя були правнуками пруського короля Фрідріха Вільгельма III і його дружини Луїзи Мекленбург-Стреліцкої).

Діти:

  • Олександр Володимирович (1875—1877);
  • Кирило Володимирович (1876—1938);
  • Борис Володимирович (1877—1943);
  • Андрій Володимирович (1879—1956);
  • Олена Володимирівна (1882—1957).

Родовід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16. Петро III
 
 
 
 
 
 
 
8. Павло I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
17. Катерина II
 
 
 
 
 
 
 
4. Микола І
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18. Фрідріх ІІ (герцог Вюртембергський)
 
 
 
 
 
 
 
9. Марія Федорівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19. Фредеріка Бранденбург
 
 
 
 
 
 
 
2. Олександр II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
20. Фрідріх Вільгельм II
 
 
 
 
 
 
 
10. Фрідріх Вільгельм III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
21. Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
5. Олександра Федорівна (дружина Миколи I)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
22. Карл II (великий герцог Мекленбурзький)
 
 
 
 
 
 
 
11. Луїза (королева Пруссії)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23. Фредеріка Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
1. Великий князь Володимир Олександрович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24. Людвіг IX (ландграф Гессен-Дармштадтський)
 
 
 
 
 
 
 
12. Людвіг I Гессенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
25. Кароліна Пфальц-Біркенфельдська
 
 
 
 
 
 
 
6. Людвиг II (великий герцог Гессенський)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
26. Георг Вільгельм Гессен-Дармштадтський
 
 
 
 
 
 
 
13. Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
27. Людвіг Лейнінгенський
 
 
 
 
 
 
 
3. Марія Олександрівна (принцеса Гессен-Дармштадтська)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
28. Карл Фрідріх Баденський
 
 
 
 
 
 
 
14. Карл Людвіг Баденський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
29. Кароліна Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
7. Вільгельміна Баденська (герцогиня Гессенська)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
30. Людвіг IX (ландграф Гессен-Дармштадтський)
 
 
 
 
 
 
 
15. Амалія Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
31. Генріетта Пфальц-Біркенфельдська
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. Владимир Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIа. — С. 644.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. «Правительственный Вѣстникъ». 15 (27) марта 1881, № 58, стр. 1.
  4. «Правительственный Вестник». 10 (23) февраля 1909, № 30, стр. 4—5.

Джерела
  • Крылов-Толстикович А., Барковец О., Великий князь Владимир Александрович. Изд. «Абрис». СПб., 2010. (рос.)
  • Шилов Д. Н., Члены Государственного совета Российской империи 1801—1906. СПб., 2007. — С.132—138. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.