Замойська академія

Академія Замойська, або Замостська (пол. Akademia Zamojska; лат. Hippaeum Zamoscianum) — вищий навчальний заклад у місті Замостя, заснований Яном Саріушем Замойським 1594 року. Папа римський Климент VIII затвердив створення академії свою буллою від 29 жовтня 1594 року. З 1669 року університет, який припинив своє існування у 1784 році.

Замойська академія
Внутрішній двір академії, сучасна світлина
Оригінальна назва Akademia Zamojska
Заснований 1594
Реорганізовано 1667
Розташування  Польща
Адреса Польща, м. Замостя
Сайт avms

Історія
Ян Саріуш Замойський — засновник академії

1594 року державний діяч та дідич Замостя Ян Саріуш Замойський фундував (фундаційний акт[1]) у своєму місті приватний вищий навчальний заклад (пол. szkoła wyższa), який отримав назву Замойська академія. Король Сигізмунд III Ваза затвердив фундаційний акт 1601 року. Страсбурзька академія була взірцем для Замойської.[2]

Розпочала функціонувати 15 березня 1595 року на базі Замостянської гімназії, відкритої 1589-го. Булла Папи римського Климента VIII від[3] 29 жовтня 1594 року дозволяла відкрити навчальний заклад зі статусом університету, який мав три факультети — вільних мистецтв (артистичним, або філософським[3]), правничий і медичний. 1637 року Академії надавали право присуджувати науковий ступінь доктора філософії. 1648 року утворили богословський (теологічний) відділ (факультет). Важливу роль у створенні академії та організації її діяльності відіграли культурний діяч Шимон Шимонович, Дж. Казеліус та Ян Щасний Гербурт, які діяли за дорученням фундатора.[2] Канцлером академії вважався холмський римо-католицький єпископ, однак від 1617 року найвища влада належала ректорові, якого обирали щороку.[3] 1627 року під час пожежі в місті постраждало приміщення Академії, а 1639 року розпочали будівництво нового.[4]

За програмою передбачалося два рівні студій: нижчий — п'ятирічний — і вищий, академічний, який тривав шість років. Згодом структура академії змінювалася: почали діяти кафедри історії (1645), канонічного права (1647), кафедра практичної медицини (1698) та інші. Лекції проходили грецькою і латинською мовами. 1746 року на чотирьох факультетах було 20 кафедр. Заклад мав свою філію — колегіум у містечку Олика, власну друкарню (розвинула діяльність від 1593 року[5]) і бібліотеку.[3]

Відзначалася віротерпимістю: тут навчалися римо- та греко-католики (унійці), православні, протестанти з Речі Посполитої та інших країн Європи. Також — українська (руська) молодь з Руського, Белзького, Волинського і Люблінського воєводств, а також з Київщини, Брацлавщини, Поділля. В Академії навчалися переважно вихідці з української шляхти (традиційно тут навчалися представники таких родів, як Древинські, Киселі (у тому числі — Адам Кисіль), Малинські, Жабокрицькі, Хребтовичі, Сущанські-Проскури, Чапличі, Гулевичі, Аксаки тощо), деяких князівських родин (зокрема, Сангушки, Святополк-Четвертинські), міщан, купецтва, ремісників і навіть селян. Вихованці Академії працювали в судах, були вчителями, лікарями, церковнослужителями.

Припинила своє існування 1784 року після того, як за першим поділом Польщі 1772 року Замостя відійшло до Габсбурзької монархії. На її базі було відкрито королівський ліцей.

Була першим приватним університетом, четвертим відкритим вищим навчальним закладом — після Кракова (1364 р.), Люблянської в Познані (1519 р.), Вільнюса (1578 р.) — на території Речі Посполитої. У перше десятиліття свого існування (до смерті гетьмана Я. С. Замойського) академія отримала значну популярність в Речі Посполитій, а також у всій Європі. Завдяки Замостю на рубежі 16 століття та 17 століття Польща була одним з основних центрів наукової думки.

Відомі люди

Ректори

Вихователі

Випускники, спудеї

За весь час діяльності в закладі здобули освіту понад 10 тисяч студентів. Зокрема,

Примітки
  1. або акт заснування
  2. Kowalewska M. Akademia Zamojska… — S. 1.
  3. Дзюба О. Замойська академія… — С. 246.
  4. Kowalewska M. Akademia Zamojska… — S. 2.
  5. Zamość 2.) Z., miato powiatowe w gub. lubelskiej // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 376. (пол.) — S. 376.
  6. Alembek Walerjan, (zm. 1676) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 76; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
  7. Білоус Н. Павел Пачинський — київський намісник… // Альманах соціальної історії. — 2010. — Випуск 9. — С. 257 прим.
  8. PSB. T. II. — S. 105—106. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.