Автаркія

В античній етиці — термін, що позначає внутрішню самозаспокоєність, задоволеність наявним станом, достатнім та незалежним. Демокріт розглядав автаркію як самозаспокоєність духу і одночасно як властивість самої природи, зазначаючи, що «природі досить власних сил». Широке поширення поняття автаркія отримало у кініків та стоїків (мудрецю-стоїку «досить самого себе»). За Антисфеном, «доброчесності досить для блаженства». Стоїку Хрисиппу належить визначення:

Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного.

Платон і Арістотель розуміли автаркію ідеалістично. За Платоном деміург створив космос у вигляді «самодостатнього й досконалішого бога», що нічого не потребує. В пошуку найвищого блага й краси Платон прагнув до того, «що достатнє й досконале». Арістотель, розуміючи доброчесність як внутрішню самозадоволеність, детально розглянув це поняття в праці «Нікомахова етика»:

Автаркія — це те, що саме по собі робить життя бажаним і нічого не потребуючим.

в цьому розумінні вона тотожна блаженству. У нього поняття «автаркія» вперше вживається до політичного життя у праці «Політика»:

Держава являє собою спілкування… родів і поселень заради досягнення досконалого самодостатнього існування, яке, як ми стверджуємо, полягає в щасливому і прекрасному житті.

В економічному відношенні — політика економічної та господарчої відокремленості певної країни або групи країн, що звільняє дану державу від ввезення найважливіших предметів споживання, створення замкнутого самодостатнього господарства.[1] Вже у Фукідіда автаркія означає політичну й економічну незалежність однієї держави від інших. Опис «замкнутої торгової держави» — закритої, економічно самодостатньої і ізольованої від решти світу, дав Фіхте.

Автаркія проявляється в максимальному обмеженні імпорту, стимулюванні експорту товарів і капіталу, захопленні чужих територій, багатих на сировину. Автаркічні погляди зустрічалися у меркантилістів; найбільшого поширення отримали в період загальної економічної кризи початку XX ст. В період Другої світової війни правлячі кола Німеччини, Італії, Японії використовували автаркію як засіб у боротьбі за переділ світу. Тоталітарні режими використовували політику задля мілітаризації економіки. Нацистська доктрина автаркії була викладена Герінгом (промова 17 грудня 1936 на засіданні Прусського ландтаґу в Берліні) і знайшла відображення в чотирирічному плані, що був затверджений німецьким керівництвом 1936 року. Політика автаркії була засуджена на Нюрнберзькому процесі як політика підготовки до війни.

Політика автаркії є економічною політикою держав, які готуються до війни, і характеризується консервацією економіки, її відокремленням від економіки континентальної та «замиканням» її саму на себе.

Повна автаркія неможлива навіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило, в літературі говорять про «автаркічні тенденції» в економічній політиці (Північної Кореї, Албанії). Історичний досвід показав, що такі тенденції завдають непоправної шкоди економіці країни, відкидаючи її назад в області науково-технічного прогресу, економічної ефективності суспільного виробництва і рівня добробуту народу. Рівень автаркії вимірюють за допомогою різних коефіцієнтів, зокрема, відношення зовнішньоторговельного обігу до валового внутрішнього продукту країни, частки імпорту найважливіших ресурсів у їх загальному споживанні тощо.

• КНДР, з часу свого утворення в 1948 році по наш час.
• Афганістан під талібами, з 1996—2001 років.
• Народна Соціалістична Республіка Албанія стала майже автаркією в 1976 році, коли лідер Комуністичної партії Енвер Ходжа проводив політику, яку він назвав «опорою на власні сили». Обсяг торгівлі зріс після смерті Ходжі, в 1985 році, хоча вона і залишалася суворо обмеженою до 1991 року.
• Австро-Угорщина (1867—1918) була єдиним економічним і валютним союзом з населенням понад 50 мільйонів чоловік. І не залежала від світового ринку, таким чином, в ній панувала автаркія.
• Бірма дотримується політики автаркії, відомої як бірменський шлях до соціалізму під диктаторством У Не Він, що правив країною з 1962 по 1988 рік.
• Камбоджа під червоними кхмерами, в 1975—1979 роках.
• Індія проводила політику майже автаркії, яка почалася після створення її як незалежної держави близько 1950 року і закінчилася в 1991 році.
• В Італії, Беніто Муссоліні стверджував, що в країні має настати повна автаркія, особливо після вторгнення в 1935 році в Абісинію і наступних торгових ембарго. Тим не менш, як і раніше проводилася торгівля з Німеччиною та іншими країнами осі.
• Японія частково мала автаркію в епоху відому як «період Едо», до її відкриття заходу, у 1850-ті роки, в рамках своєї політики sakoku. Існував помірний обсяг торгівлі з Китаєм і Кореєю, торгівля з іншими країнами була покладена на один порт на острові Дедзіма.
• Румунія в 1980 на чолі з Ніколає Чаушеску прагнула до такої мети, як оплата всієї зовнішньої заборгованності, збільшення кількості виробів, зроблених в країні і покращення їх якості. Мета цієї політики полягає в скороченні залежності від імпортної продукції, тому що відношення до Чаушеску, як на заході, так і в комуністичних країнах погіршувалось.
• Іспанія за диктатора Франциско Франко мала автаркію від 1939 року. Торгівля була дозволена знову в 1959 році, одночасно з початком «іспанського дива».
• Сполучені Штати Америки в момент виходу з американської революції і Велика Британія, яка нарощувала економічну та військову силу, були близькі до повної автаркії в 1808 році, коли президент Томас Джефферсон заявив добровільне ембарго на міжнародні перевезення. Блокада тривала з грудня 1807 до березня 1809 року.

Самодостатня економіка може зазнавати ефекту масштабу в державному і приватному секторах бізнесу. Очевидно, що ряд країн у світі не мають прямого доступу до деяких видів сировини, таких як нафта, вугілля, газ, пшениця або тканини, що пов'язані з такими елементами як, вовна в силу географічних кордонів, включаючи клімат, розташування, розмір землі або чисельність населення. Таким чином, виробництво дефіцитних ресурсів стає досить дорогим і вимагає великих втрат для споживачів і фірм, які повинні платити більш високу ціну за ці товари і послуги. У довгостроковій перспективі це може створити неефективний ринок і на внутрішньому ринку уряд не зможе в максимальній мірі використовувати всі можливі економічні можливості. Глобалізаційний процес посилив концепцію порівняльних переваг. Економіки різних країн вирішили усунути бар'єри, які мінімізують продуктивність. Такими бар'єрами є методи самодостатності. Здешевлення матеріальних витрат, доступ до цілого ряду продуктів та підвищення рівня життя, є мотиваційними чинниками до зниження повної самодостатності.

• Протекціонізм
• Елевтерія

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. – Вишгород, 2014.

• Автаркія // Велика українська енциклопедія.
• Автаркія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 9. — 1000 екз.
• АВТАРКІ́Я //ЕСУ
• В. П. Горбатенко. Автаркія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Автаркія // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.