Аксьонов Олександр Федотович

Аксьонов Олександр Федотович
Народився	13 жовтня 1929 (92 роки) ; село Кротово, нині Новосибірська область, Росія
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР → Україна
Alma mater	Київський інститут інженерів цивільної авіації
Галузь	Матеріалознавство, тертя і зносостійкість металів, хіммотологія, трибологія
Заклад	Національний авіаційний університет
Посада	ректор Київського інституту інженерів цивільної авіації (1975—1988); заступник міністра цивільної авіації СРСР (1970—1975) та (1988—1992)
Звання	професор
Ступінь	доктор технічних наук
Нагороди	; Премія НАН України імені І. М. Францевича

Олександр Федотович Аксьонов́ (нар. 13 жовтня 1929, село Кротово, нині Новосибірська область, Росія) — український науковець у галузі авіаційного матеріалознавства, тертя і зносостійкості металів, хіммотології й трибології, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства).

Життєпис

Народився в селі Кротово Новосибірської області в родині сільського вчителя. Після закінчення школи поступив в Київський інститут інженерів цивільної авіації, який закінчив у 1953 році. Після отримання диплома інженера-механіка, залишився працювати в рідному інституті. Працював на посадах асистента (1953—1956), начальника навчальної частини (1956—1961), проректора з наукової частини (1961—1970). У 1970 році був переведений до Москви на посаду заступника міністра цивільної авіації СРСР, де пропрацював 5 років. У 1975 році повернувся до Києва, де обійняв посаду ректора Київського інституту інженерів цивільної авіації. За його ректорства з'явилися нові факультети, зросла чисельність студентів, в тому числі з-за кордону. У 1988 році знову став заступником міністра цивільної авіації СРСР. Працював на цій посаді до розпаду Радянського Союзу. Після цього повернувся в Україну до рідного вишу, де став головним науковим співробітником галузевої науково-дослідної лабораторії дослідження експлуатаційних властивостей авіаційних паливно-мастильних матеріалів та радником ректорату Національного авіаційного університету.

2 квітня 1976 року обраний членом-кореспондентом НАН України, спеціальність: матеріалознавство.

Наукова та педагогічна діяльність

Основоположник школи авіаційної хіммотології і триботехніки та нового наукового напряму — трибохімії. Досліджував вплив хімічного складу низькомолекулярних вуглеводневих рідин і розчинених у них газів на процеси тертя і спрацьовування металів. Розробник ефективного метода підвищення зносостійкості трибосистем шляхом введення протизношувальних присадок, створення в середовищі оптимальних концентрацій кисню тощо. Керував створенням в СРСР пожежобезпечних систем парових турбін. Брав участь у розробленні й створенні літаків: Ту-144, Іл-86, Іл-76, Ту-154, Як-40, Ан-74, Ту-204, Іл-96, Іл-114.

Автор 140 наукових і навчально-методичних праць, 27 авторських свідоцтв і патентів.

Праці

Авиационные топлива, смазочные материалы и специальные жидкости, Москва: Транспорт, 1970. 257 с.
Химмотология авиационных специальных жидкостей (у співавторстві). Киев: КИИГА, 1972. 136 с. (у співавторстві)
Трение и изнашивание металлов в углеводородных жидкостях. Москва: Машиностроение, 1977. 152 с.
Износостойкость авиационных топливно-гидравлических агрегатов. Москва: Транспорт, 1986. 240 с. (у співавторстві)
Газообразование при жидкостном окислении алканов // Докл. АН УССР. Сер. А. 1989. № 7 (у співавторстві)
Самоорганизация трибосистем // Докл. АН УССР. Сер. А. 1989. № 7 (у співавторстві)

Нагороди

За значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації перший в Україні отримав найвищу нагороду Ради Міжнародної організації цивільної авіації — Золоту медаль та Почесну грамоту премії імені Едварда Ворнера (1985).
Премія НАН України імені І. М. Францевича (1990 — за підсумками конкурсу 1989 року — за цикл робіт «Розробка зносо- і корозійностійких матеріалів покриття і технологій їх нанесення на деталі авіаційної техніки методом вакуумно-плазмових прискорювачів високих енергій» (у співаторстві з Олександром Макаркіним та Павлом Назаренком)[1].
Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора.
Орден Дружби народів.
Має державні нагороди Болгарії, Куби і Монголії.

Примітки

Цибань В. О. Нагороди Національної академії наук України. — 3 видання, перероблене і доповнене. — Київ : КММ, 2018. — 456 с. — ISBN 978–966–1673–40–2.

Джерела

Персональна сторінка на сайті Національної академії наук України
О. М. Березовський. Аксьонов, Олександр Федотович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
Є. С. Сікорський. Аксьонов Олександр Федотович // Енциклопедія сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=43509 (дата звернення: 22.06.2021)
Пошуковий профіль науковця. Портал Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Процитовано 22.06.2021.
Бывший замминистра ГА СССР Александр Федотович Аксенов отмечает 90-летний юбилей. Aviation Explorer. Процитовано 22.06.2021. (рос.)

Література

Бабак B., Іванов C., Запорожець О. Олександр Федотович Аксьонов // Вісник НАН України. 2004. № 3.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Цибань В. О. Нагороди Національної академії наук України. — 3 видання, перероблене і доповнене. — Київ : КММ, 2018. — 456 с. — ISBN 978–966–1673–40–2.