Аксіоматика Гільберта

Аксіоматика Гільберта аксіоматика евклідової геометрії. Розроблена Гільбертом як повніша, ніж система аксіом Евкліда.

Неозначувані поняття

Неозначуваними поняттями в системі аксіом Гільберта є: точка, пряма, площина. Є також 3 елементарні відношення:

  • Лежати між (стосується точок);
  • Належати (стосовно точок і прямих, точок і площин, прямих і площин);
  • Конгруентність (геометрична рівність; стосується відрізків, кутів, трикутників тощо). Позначається символом ≅.

Всі точки, прямі та площини вважаються різними, якщо не зазначено інше.

Аксіоми

Система з 20 аксіом поділена на 5 груп:

I. Аксіоми належності

  • планіметричні:
    1. Якими б не були точки та , існує пряма , якій належать ці точки.
    2. Якими б не були дві різні точки та , існує не більше однієї прямої, якій належать ці точки.
    3. Кожній прямій належать принаймні дві точки. Існують принаймні три точки, що не належать одній прямій.
  • стереометричні:
    1. Якими б не були три точки , та , що не належать одній прямій, існує площина , якій належать ці три точки. Кожній площині належить принаймні одна точка.
    2. Якими б не були три точки , та , що не належать одній прямій, існує не більше однієї площини, якій належать ці три точки.
    3. Якщо дві різні точки та , що належать одній прямій , належать деякій площині , то кожна точка, що належить прямій , належить вказаній площині.
    4. Якщо існує одна точка , яка належить двом площинам та , то існує принаймні ще одна точка , яка належить обом цим площинам.
    5. Існують принамні чотири точки, які не належать одній площині.

II. Аксіоми порядку

  1. Якщо точка прямої лежить між точками та , то , та  — різні точки прямої, причому лежить також між точками та .
  2. Для довільних двох різних точок та , на прямій, що ними визначається, існує принаймні одна точка , що лежить між точками та , та існує принаймні одна точка , така що точка лежить між точками та .
  3. Серед довільних трьох точок, які лежать на одній прямій, існує не більше однієї точки, яка лежить між двома іншими.
  4. Аксіома Паша. Якщо у довільній площині дано трикутник і довільну пряму, що не проходить через одну з його вершин і перетинає сторону , то ця пряма неодмінно перетне одну з двох інших сторін чи .

III. Аксіоми конгруентності

  1. Якщо та  — дві точки прямої ,  — точка на цій же прямій чи на іншій прямій , то по задану від точки сторону прямої  знайдеться, і при цьому лише одна, точка , така що відрізок конгруентний відрізку . Кожен відрізок конгруентний відрізку
  2. Якщо відрізки та конгруентні одному і тому ж відрізку , то вони конгруентні між собою.
  3. Нехай та  — два відрізки прямої , які не мають спільних внутрішніх точок, і  — два відрізки тієї ж прямої чи іншої прямої , які також не мають спільних внутрішніх точок. Тоді якщо відрізок конгруентний відрізку , а відрізок конгруентний відрізку , то відрізок конгруентний відрізку .
  4. Якщо дано кут та промінь , що лежить в площині даного кута, то існує рівно два промені та , які також лежать в площині даного кута, такі, що конгруентний та конгруентний
  5. Якщо для двох трикутників та мають місце конгруенції: , , , то завжди мають місце й конгруенції: , .

IV. Аксіома паралельності

Для аксіоми паралельності Гільберт обрав не евклідове формулювання, а еквівалентне йому та більш просте — аксіому Прокла:

  1. Нехай  — довільна пряма і  — точка, що їй не належить; тоді в площині, яка визначається точкою й прямою , можна провести не більше однієї прямої, яка проходить через і не перетинає .

V. Аксіоми неперервності

  1. Аксіома Архімеда. Нехай  — довільна точка на прямій між довільними точками та . Побудуємо точки , , , … так, що точка знаходиться між точками та , між та , між та і т. д., при цьому відрізки , , , , . . . рівні між собою. Тоді завжди існує така точка , що точка лежить між та .
  2. Аксіома повноти. Точки прямої (площини) утворюють таку систему точок, яку неможливо доповнити новими точками без порушення раніше встановлених аксіом.

21-а аксіома

Спочатку аксіоматика Гільберта містила ще й 21-у аксіому:

«Довільним чотирьом точкам на прямій можна присвоїти імена , , , і так, щоб точка лежала між точками і , а також між і ; точка  — між і , а також між і ».

Е. Г. Мур та Р. Л. Мур незалежно один від одного показали, що ця аксіома надлишкова і Е. Г. Мур в 1902 році опублікував цей результат у статті Transactions of the American Mathematical Society[1]. Цю «аксіому» можна вивести з аксіом належності та порядку.

Повнота і несуперечність

Як довів Альфред Тарський (1951), аксіоматика Гільберта логічно повна, тобто будь-яке (формальне) висловлювання про геометричні поняття, що містяться в ній може бути доведено або спростоване. Вона також несуперечлива, якщо несуперечлива арифметика[2].

Історія

Аксіоматику евклідової геометрії було опубліковано Давидом Гільбертом у 1899 році у святковому томі «Festschrift», присвяченому відкриттю в Ґетінґені пам'ятника Карлу Фрідріху Гаусу та його другові фізику Вільгельму Веберу. Нині «Основи геометрії» перекладено багатьма мовами світу.

Інші системи аксіом

Догільбертові системи аксіом геометрії:

  • Аксіоматика Евкліда
  • Аксіоматика Паша
  • Аксіоматика Пеано (включає поняття «рух»)
  • Аксіоматика Веронезе
  • М. Пієрі (1899)

Подібні гільбертовій:

Сучасні аксіоматики:

Примітки

  1. Moore, E.H. (1902). On the projective axioms of geometry. Transactions of the American Mathematical Society 3: 142158. doi:10.2307/1986321.
  2. Гильберта система аксиом

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.