Акілле Варці
Акілле Варці (італ. Achille Varzi) (нар. 8 серпня 1904, Галліате — пом. 1 липня 1948, Бремгартен[2]) — італійський мото- і автогонщик.
| Акілле Варці італ. Achille Varzi | ||||
|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg.webp) Акілле Вардці на перегонах Тарга Флоріо у 1930 році Акілле Вардці на перегонах Тарга Флоріо у 1930 році | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Національність | італієць | |||
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Італія.svg.png.webp){kind=small} Королівство Італія | |||
| Народження |
8 серпня 1904 Галліате, Королівство Італія | |||
| Смерть |
1 липня 1948[1] (43 роки) Траса Бремгартен, Берн, Швейцарія | |||
| Поховання | cemetery of Galliated | |||
| Батько | Менотті Вардці | |||
| Мати | Піна Коллі Ланці | |||
| Дружина | Норма Коломбо | |||
| Вебсторінка | Офіційний сайт | |||
| Спорт | ||||
| Вид спорту | Мотоспорт, автоспорт | |||
| Команда | Bugatti, Ferrari, Auto Union | |||
| Завершення виступів | 1 липня 1948 | |||
| Участь і здобутки | ||||
| Особисті рекорди |
чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 350cc (1923) чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 500cc (1926) | |||
 Акілле Варці у Вікісховищі | ||||
|
||||
Біографія
Акілле Варці був одним з найкращих автогонщиків 1930-х років, але у найзначніших гонках поступався першістю Таціо Нуволарі. На відміну від нього, Варці вів гонки з холодним розрахунком і лише двічі побував у аваріях, в останній з яких загинув. Розпочав кар'єру у 1920-х роках з мотогонок, вигравши у 1923 році на мотоциклі Garelli підряд 8 гонок, здобувши титул чемпіона Італії у класі 350cc. У 1926 році на мотоциклі Sunbeam[3] Варці вигравчемпіонат Італії у класі 500cc, а у 1929 році став віце-чемпіоном того ж класу на Terzo Bandini[4].
З 1928 почав виступати на автогонках і вже у 1929 виграв три Гран-Прі на Alfa Romeo P2[5]. Знову ж на Alfa Romeo у 1930 виграв Targa Florio, а на Maserati — Кубок Ачербо[6] у Пескара, Гран-Прі Монца (усі в Італії) та Сан-Себастьяну (в Іспанії). Далі виступав за команду Bugatti (1931/33), вигравши Гран-Прі Франції[7] (1931), Монако, Триполі (1933). На Alfa Romeo Енцо Феррарі 1934, серед іншого, виграв Mille Miglia[8]. На сезон 1935 перейшов до Auto Union, але практично був усунутий від змагань, оскільки у Третьому Райху за кермом бажали бачити гонщиків-німців. У цей період захопився морфієм, жінками, маючи бурхливий роман з Ільзою Пітч — дружиною його товариша, гонщика Пауля Пітча. Але на виступах у 21 гонці довів, що він є одним з небагатьох гонщиків, що оволоділи технікою їзди на задньомоторному Auto Union. У 1935 йому вдалось виграти Гран-Прі Тунісу, Кубок Ачербо, в 1936 обіграв товариша по команді Ганса Штука на Гран-Прі Триполі. З 1937 спорадично брав участь у змаганнях, виступивши у вересні востаннє у Гран-прі Італії. На тренуваннях він обійшов переможця Бернда Роземейєра з Auto Union, а у гонці став шостим. На цей час було відомо, що команда Auto Union не продовжуватиме з ним контракту. Після цього він надовго пропав з поля зору, подолавши наркотичну залежність, знову одружившись.
Акілле Варці повернувся у 1946 році до команди Alfa-Romeo, вигравши Гран-Прі Турину[9] і зайнявши у решті гонок місця нижче третього. На тренуванні у дощову погоду на трасі Бремгартен Гран-Прі Швейцарії[10] 1 липня 1948 його машину занесло. Він отримав смертельні поранення після її перекидання.
Після цього FIA ввела обов'язкове носіння гонщиками шоломів. У Формулі-1 1950 взяла участь команда Scuderia Achille Varzi на Maserati 4CL, 4CLT[11]. Виграв 23 Гран-Прі.
Примітки
- Find a Grave — 1995.
- Bremgarten-Rundstrecke (нім.)
- Sunbeam (англ.)
- Terzo Bandini (нім.)
- Alfa Romeo P1/P2/P3 (італ.)
- Gran Premio di Pescara (італ.)
- Gran Premio di Francia (італ.)
- Mille Miglia 1934 (нім.)
- Gran Premi di automobilismo 1946 (італ.)
- Großer Preis der Schweiz (нім.)
- Maserati 4CL e 4CLT (італ.)
Джерела
- Daniele Agrati, Roberto Patrignani: Agrati Garelli — 80 anni di storia (1999) ISBN 8879112031 (італ.)
- Peter Kirchberg, Grand Prix Report AUTO UNION 1934 bis 1939 (1982) ISBN 3879438765 (італ.)