Антитерористична операція в Києві (лютий 2014)

План операцій «Бумеранг» та «Хвиля»

Барикадні бої 18 лютого 2014 року

Урядові снайпери, 18 лютого

Згорілий Будинок профспілок

Працівники спецслужб із жовтими розпізнавальними стрічками

Волонтери Червоного хреста надають першу допомогу пораненому на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 року

Загони самооборони виносять поранених до Майдану, 20 лютого 2014 року

Тіла загиблих у готелі «Україна» зранку 20 лютого

Тіла загиблих Паращука, Голоднюка і Варениці у готелі «Україна», 20 лютого

Слід від кулі в металевій електроопорі на Інститутській

Кулі та рештки гранат

Шлях Небесної сотні. Вул. Інститутська. 24.02.2014

Операція включала в себе дві «підоперації» — «Бумеранг» та «Хвиля», які повинні були керуватися відповідно Антитерористичним центром СБУ та вищим керівництвом МВС.[1][2] В ході проведення операції «Хвиля» планувалося задіяти десять тисяч бійців Внутрішніх військ та стільки ж співробітників міліції, дві тисячі «беркутівців»; в першу чергу до виконання операції повинні були долучитися бійці спецпідрозділів «Омега», «Ягуар», бійці штурмових загонів Державної прикордонної служби та ін.[2][3]

«Антитерористична» операція включала в себе наступні кроки:

• штурм наметового містечка з вулиць Інститутської та Городецького, витіснення протестувальників до Європейської та Бесарабської площ та їх перехоплення на заздалегідь створених фільтраційних кордонах;
• відволікання уваги протестуючих шляхом проведення «штурму» на вулиці Лютеранській;
• блокування співробітниками міліції підходів до наметового містечка;
• захоплення Будинку профспілок спецпідрозділом «Альфа»;
• розміщення снайперів з особового складу Внутрішніх військ та спецпідрозділу «Альфа» на прилеглих будинках по вулиці Хрещатик;
• залучення спеціальної техніки для ліквідації барикад;
• тимчасове припинення енерго- та водопостачання в центрі Києва, блокування каналів зв'язку, виходів зі станцій метро «Хрещатик» та «Майдан Незалежності», підвалів житлових будинків, розташованих в центрі Києва, колекторної мережі;
• блокування мобільного зв'язку;
• створення місць тимчасового утримання та перевезення протестувальників;
• перекриття в'їздів до Києва;
• перекриття в'їздів до місця проведення операції;
• перевірка місця проведення операції на наявність вибухівок;
• організація пунктів розміщення сил та засобів «антитерористичної» операції;
• перекриття внутрішніми військами під'їздів житлових будинків, а також входів до установ, розташованих в районі проведення операції;
• залучення нарядів ДСНС;
• блокування Службою безпеки та МВС трансляції опозиційних телеканалів під час проведення операції;
• документація проведення «АТО» та затримання протестувальників;
• проведення слідчих дій щодо затриманих протестувальників.[2]

За словами колишнього очільника Генерального штабу Збройних сил України Володимира Замани, проти учасників Майдану в рамках «АТО» планувалося задіяти також армію. Для цього ще в січні 2014 під контроль Внутрішніх військ повинні були перейти армійські частини. Однак залучення військових до придушення Майдану так і не відбулося — зробити це не дозволяли законодавство та принципова позиція Замани щодо цього питання. 19 лютого 2014 до Генштабу надійшло розпорядження відправити в Київ десантників з Дніпропетровська та Миколаєва, однак внаслідок широкого розголосу в ЗМІ та гучного скандалу воно так і не було виконане.[4]

Під час подій на Майдані 18—20 лютого 2014 загинуло 73 протестувальники та 11 представників правоохоронних органів; пожежею знищено Будинок профспілок.[7]

Російський спеціаліст, запрошений Адміністрацією Президента на нараду, закликав не проводити зачистку Майдану в запропонованому вигляді, оскільки, на його думку, це може призвести до великих втрат як з боку протестувальників, так і з боку правоохоронних органів. При цьому фахівець звинуватив розробників спецоперацій «Бумеранг» та «Хвиля» в некомпетентності.[1]

Адвокат родичів Небесної Сотні Віталій Тітич кваліфікує дії силовиків на Майдані 18—20 лютого як теракт, оскільки, на його думку, працівники силових структур, вбиваючи неозброєних людей, навмисно намагалися провокувати протестувальників на більш радикальні дії, що відповідає статті 258 Кримінального кодексу України («терористичний акт»). Іншими рисами, які вказують на теракт, є масовий та надто демонстративний характер вбивств — силовики мали на меті вбити якомога більшу кількість людей, вони демонстрували свої дії широкій аудиторії шляхом появи великої кількості фото та відео з місця подій у ЗМІ та в мережі Інтернет, а також те, що силовики діяли фактично на власний розсуд, не керуючись ніякими методиками, законами або уставами; підтвердженням цьому є відсутність інформації щодо відповідних наказів, які мали б регулювати діяльність силовиків.

Віталій Тітич вказує також на відсутність підрозділу як такого (т. зв. «чорної роти») «Беркуту» під час подій на Інститутській — за його словами, там діяла лише невелика кількість представників різних підрозділів роти Дмитра Садовника.[13]

На думку Генеральної прокуратури, ніяких правових підстав для впровадження стану та ведення «антитерористичної» операції не було.[11]

За версією слідства, відповідальним за події на Майдані 18—20 лютого 2014 є Олександр Щоголєв, який, будучи на посаді керівника Управління СБУ в Києві та Київській області, командував проведенням операції. Щоголєв свою причетність до подій на Майдані не заперечує.[11]

Відповідальними за проведення «антитерористичної» операції значаться також Павло Лебедєв, Олександр Якименко та Віктор Пшонка.[14] СБУ вважає винним у подіях на Майдані тодішнього Президента Віктора Януковича.[15]

Зовнішні зображення
	Фото підготовлених у Росії снайперів, які розстрілювали Майдан. Daily Beast

За словами Геннадія Москаля, в ході «антитерористичної» операції силовики застосовували спеціальні гранати, привезені з Російської Федерації.[7]

Колишній[16] голова СБУ Валентин Наливайченко вважає, що ФСБ Росії причетна до організації та проведення «антитерористичної» операції на Майдані в лютому 2014.[17]

Колишній[18] Генеральний прокурор Віктор Шокін, спростовуючи заяви Валентина Наливайченка щодо наявності «російського сліду» в подіях 18—20 лютого, заявляв, що Росія не є причетною до цих подій, однак адвокат сімей Небесної Сотні Євгенія Закревська піддає сумніву його заяви з цього приводу, стверджуючи, що питання щодо участі Росії в цих подіях залишається відкритим.[19]

За даними західних ЗМІ, бійців спецпідрозділу «Альфа», які брали участь в «антитерористичній» операції 20 лютого 2014 на боці тодішньої української влади, тренували представники ФСБ Росії. Колишній офіцер російських спецслужб Борис Володарський стверджує, що СБУ тривалий час наповнювалося агентами ФСБ, особливо за часів президентства Віктора Януковича. Міністр юстиції Павло Петренко підтверджує наявність тісних зв'язків між СБУ та російською ФСБ протягом останніх чотирьох років до моменту початку «антитерористичної» операції, а також те, що ряд очільників у Генеральній прокуратурі та силових відомствах (Міністерстві оборони й міліції) були напряму підпорядковані російській владі.[20]

• Небесна Сотня
• Блокування транспортного сполучення в Україні в лютому 2014 року
• Справа про київських снайперів