Астрагал донський

Життєва форма — гемікриптофіт. Багаторічна трав'яниста рослина 15-27 см заввишки, опушена білими волосками. Стебла вкорочені, пагони розеткові. Має каудекс і стрижневу кореневу систему. Листки складні, прикореневі, з 12-18 парами яйцеподібнодовгастих листочків. Квітконоси (разом з суцвіттям) 3-12 см завдовжки. Квітки в нещільних китицях, по 9-30 у суцвітті. Віночок 25-27 см завдовжки, жовтий. Плід — довгастояйцеподібний або довгастоєліпсоїдний, рудувато-волохатий, майже сидячий біб 10-14 мм завдовжки, з носиком 2-3 мм завдовжки. Цвіте у травні-липні. Плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням.

Зростає на сухих, бідних прирічкових пісках, крейдяних та вапнякових відшаруваннях в угруповання з розрідженим травостоєм і пониженою ценотичною конкуренцією. Псамофіт, ксерофіт.

Ендемік Середньоруської та Приазовської височини. Астрагал донський зростає у 20-30 місцях, 8 з яких знаходяться в Україні.

У Росії цей вид зустрічається у Волгоградській, Ростовській і Пензенській областях.

В Україні він зростає в Луганській, Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях.

У Луганській області знайдений в трьох місцях на лівому березі річки Сіверський Донець: неподалік від місця її злиття з річкою Деркул в Станично-Луганському районі, в околицях міста Щастя та біля села Кряківка Слов'яносербського району.

В Донецькій області астрагал донський зростає у відділі Кам'яні Могили Украïнського державного степового природного заповідника.

У Дніпропетровській області його можна зустріти лише в одному місці неподалік від села Великомихайлівка, Покровського району.

Дуже рідкісна рослина в долині річки Оскіл в Харківській області.

При настільки фрагментарному ареалі нині, ймовірно, значною мірою втратив різкі відмінності від близького понтійсько-сарматського виду астрагалу пухнастоквіткового (Astragalus pubiflorus DC.), південно-східною піщано-степовою расою якого і є астрагал донський. Цим пояснюється і ряд невірних вказівок про знаходження Astragalus tanaiticus на крейдяних і кам'янистих схилах у лісостепу України або в південній частині Пензенської області.

Астрагал донський рідкісний вид, кожна з субпопуляцій містить лише по декілька рослин. В цілому, чисельність має тенденцію до зниження. Основні причини: природно-історична рідкісність, низька конкурентна здатність виду, розорювання степів, випас худоби, збирання населенням через декоративність та зміни рослинних угруповань на піщаних ґрунтах.

Астрагал донський занесений до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (Категорія — Уразливі види (VU)), Європейського червоного списку, до Додатку I Конвенції про збереження європейської дикої природи і природних місць існування (Бернська конвенція).

Вид знаходиться під охороною в Росії і включений в Червону книгу Росії і в регіональні Червоні книги (Червона книга Волгоградської області, Червона книга Ростовської області).

Рослину внесено до «Червоної книги України» (Природоохоронний статус виду — «Рідкісний») і до Червоної книги Донецької області.

Охороняється у відділеннях «Кам'яні Могили» Украïнського державного степового природного заповідника та «Стрільцівський степ» Луганського природного заповідника.

• Червона книга Донецької області: рослинний світ (рослини, що підлягають охороні в Донецькій області) / Під загальною ред. В. М. Остапка — Донецьк: Вид-во «Новая печать», 2009. — 432 с., стор. 51
• Астрагал донський в Червоній книзі України, видання 2009 року
• Астрагал донський (рос. Астрагал донской) в Червоній книзі Росії (рос.)
• Astragalus tanaiticus на сайті «Особо охраняемые природные территории России» (рос.)
• Astragalus tanaiticus в Червонму списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)

• Astragalus tanaiticus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Astragalus tanaiticus в базі даних Європейської агенції довкілля (англ.)
• Astragalus tanaiticus в базі даних «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) (англ.)