Барабаш Михайло Федорович

Михайло Федорович Барабаш (нар. 20 серпня 1952, Відники) — український художник.

Барабаш Михайло Федорович
Михайло Барабаш. 2017 рік.
Народження 20 серпня 1952(1952-08-20) (69 років)
Відники, Пустомитівський район
Національність українець
Країна  СРСР→ Україна
Навчання Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова
Діяльність художник
Роки творчості з 1980

Член Національної спілки художників України від 1989 року. Член Наукового товариства імені Шевченка у США (НТШ-А) від 2017 року[1].

Від 1980 року взяв участь у понад 100 крайових, усеукраїнських та міжнародних виставках[2], станом на 2017 рік мав 8 персональних виставок[1].

Твори митця представлені у приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині, Канаді, США, Австралії[3].

Творчі сфери митця: станкова, книжкова й рекламна графіка, малярство[3]. Працює в техніках графіки, літографіки, акрилік, пастелі[1]. Тематика робіт: рідне село, краєвиди Львова, Карпат, Нью-Йорка та ін.[3], натюрморти, портрети. Графіка художника сюжетно-деталізована, малярство засвідчує імпресіоністично-враженнєве сприйняття життєвої конкретики.

Життєпис

Народився 20 серпня 1952 року в селі Відники, що на Львівщині (Україна)[4]. У 1959—1966 роках навчався у Відницькій восьмирічній школі, з 1966 по 1969 рік рр. — у Старосільській середній школі. Працював учителем малювання і трудового навчання у Відницькій ВШ (1969—1970), у Давидівській СШ (вересень — листопад 1970) і у Старосільській СШ (1975—1980). У 1970—1973 роках Михайло Барабаш служив на Військово-морському флоті СРСР. 1974 року вступив на відділ графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова[4]. Серед наставників — Христина Саноцька, Анатолій Попов, Зеновій Кецало, Іван Крислач. У 1980-му[2] на «відмінно» захистивши дипломну роботу «Львівський архітектурний заповідник», здобув фах художника-ілюстратора книжок[1]. У 1980—1999 роках працював викладачем[1], завідувачем відділу промислової графіки Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша[1], у 1998—1998 роках завідував цим відділом[3].

Від 1999 року живе у Нью-Йорку[3]. У 2007[джерело?]—2016[5] роках працював викладачем історії української культури у Школі українознавства Об'єднання українців Америки «Самопоміч» у Нью-Йорку (США)[6].

Родина

Батько — Барабаш Федір Васильович (1927—2006). Після служби в армії (1944—1952) працював токарем на Львівському заводі автонавантажувачів, а тоді в радгоспі «Звенигородський» на Львівщині. Мати — Барабаш (з дому — Похмурська) Стефанія Іванівна (1932—2003); працювала в колгоспі, опісля — медсестрою в медпункті с. Відники. Брат Василь (* 1957) працював водієм служби МВС у Львові. Донька Наталя (* 1980) закінчила Львівський університет ім. І. Франка (економіст). Чоловік — Юрій Савицький, діти — Христина і Андрій. Донька Анастасія, (* 1987) закінчила Queens College у Нью Йорку, (masters of arts in teaching; вчителька англійської літератури). Чоловік — Владислав Шестопалов, діти — Олександр і Адріан.

Творчий доробок

Цикли гравюр «Віхи історії Львова» (1980—1987)[1], «Звенигородові — 900» (1985—1988)[1]; гравюрні триптихи «Іван Франко» (1986)[3], «Рік 1933-й» (1989)[4]; серія графічних листів «Моє дитинство» (1981—1993)[1]; серія літографій панорамних видів Львова (1995—1998)[3]; графічний диптих «У полоні вічності» (1998)[3]; серія робіт акриловими фарбами «Нью-Йорк очима іммігранта» (2001—2016); серія пастелей «Надвечір'я у Нью-Йорку» (2001—2016); нью-йоркські та львівські замальовки (2011—2016); серія робіт «Майдан-14», присвячених Революції Гідності в Україні.

Художнє оформлення книжок: «Самотність» Віктора Палинського[1], «Простір із прірв і круч» Івана Пазини[1], «Рідна земля Україна» Євгенії Думки[1][7], «Відлуння» Семена Брухаля[1][7], «Калиновий вогонь» Лесі Карпінської[7], «Вірю, надіюсь, люблю» Галини Охоцької[7], обкладинки журналу «Кур'єр Кривбасу» (жовтень — листопад 1997 року)[8]; комплект листівок «Віхи історії Львова в дереворитах Михайла Барабаша» (Жовква, 1990)[8]; великоформатний настінний календар «Старий Львів» (Львів, 1999)[8], альбоми «Михайло Барабаш. Графіка, малярство» (Львів, 2002), «Україна — це світло, а пастель — роса» (Львів, 2007); збірка словесно-поетичних і лінеарних рефлексій «На Другій авеню» (Львів, 2016).

На обкладинці книги Ольги Кузьмович «Про це і те» використано зображення Львова роботи Михайла Барабаша, що ґрунтується на малюнку Антона Ланге 19-го століття[9].

Знакові (прикметні) роботи художника: дереворитні види Львова різних часів[2], княжого Звенигорода; літографічні панорами Львова[2]; ліногравюри й олійні полотна, присвячені дитинству у Відниках; пастельні види України; лінеарні й акрилові види Нью-Йорка; олійний пейзаж «Зима у Львові»; торцевогравюрний триптих «Іван Франко»; сангіновий портрет Василя Барки[4][2].

Авторські друки
  • Михайло Барабаш. Віхи історії Львова: Комплект листівок. — Жовква: Міськдрукарня, 1990. — 9 лист.
  • Михайло Барабаш. Старий Львів: Настінний календар. — Львів, 1999.
  • Михайло Барабаш. Графіка, малярство: Альбом. — Львів: Афіша, 2002. — 48 с.
  • Михайло Барабаш. Україна — це світло, а пастель — роса: Книга-альбом.– Львів: Апріорі, 2007. — 96 с.
  • Михайло Барабаш. На Другій авеню: Поетичні рефлексії. — Львів: Апріорі, 2016. — 104 с.

Основні виставки

Персональні виставки

Листопад-грудень[джерело?] 1986 року — персональна виставка у Львові[10].

3–10 березня 1991 року в приміщеннях Об'єднання мистців-українців Америки у Нью-Йорку (США) — персональна виставка[11].

27 лютого — 8 березня 2003 року в приміщенні НТШ у Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима іммігранта»[12], представлено 21 працю різною технікою[13]. Персональна ретроспективна виставка, травень-червень, Грінпойнт (м. Нью-Йорк, США).

Грудень 2009 — лютий 2010 року[джерело?] в Українському інституті Америки в Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима українця»[14].

Квітень 2013 року в кав'ярні «Elsewhere Espresso» у Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима українця»[15].

2014 р. — персональна виставка «Надвечір'я у Нью-Йорку», кав'ярня «Elsewhere Espresso», м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

Травень 2018 року — персональна виставка «Урбаністика Львова і Нью-Йорка» в залі НТШ (Нью-Йорк)[16].

Групові виставки

1980, 1984, 1987 рр. — VІІ, Х. ХІ обласні виставки творів молодих художників, м. Львів[джерело?].

1981 р. — міжзональна виставка творів молодих львівських та івано-франківських художників, жовтень-листопад, м. Івано-Франківськ[джерело?].

1984 р. — зональна виставка «На трасі дружби», січень-лютий, м. Львів. Виставка графіки львівських художників 1939—1984 рр., мм. Дніпропетровськ, Львів[джерело?].

1985 р. — Республіканська художня виставка «Мальовнича Україна», м. Київ. Зональна виставка творів молодих художників, м. Тернопіль[джерело?].

1986 р. — Республіканська художня виставка «Мальовнича Україна», м. Київ. Обласна виставка до 130-х роковин І. Франка, серпень-вересень, м. Львів. ІІІ Республіканська виставка екслібриса, грудень-січень, м. Київ[джерело?].

1987 р. — Республіканська виставка творів молодих художників «Молодість країни», березень, м. Київ. Республіканська художня виставка, серпень-вересень, м. Київ[джерело?].

1988 р. — Республіканська виставка до 50-річчя Спілки художників України, квітень, м. Київ. Виставка львівської графіки, серпень-вересень, м. Каунас (Литва). Групова виставка творів учасників пленеру, червень, м. Перемишль (Польща)[джерело?].

1989 р. — І Міжнародна виставка екслібриса, м. Вільнюс (Литва)[11]. 1991 р. — Міжнародна виставка еротичного екслібриса «Ерос-91», Бельгія[джерело?].

1992 р. — Міжнародна виставка мініатюрного мистецтва, м. Катовіце (Польща)[джерело?].

1993 р. — Міжнародна виставка екслібриса "WARSZAWIANA-93, м. Варшава (Польща). Міжнародна виставка мініатюрного мистецтва, грудень, м. Торонто (Канада)[джерело?].

1994 р. — групова виставка «Графіка львівських мистців», м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

1996 р. — групова виставка малярства «Щаблі-2», м. Чикаго (США)[джерело?].

1997 р. — Всеукраїнська виставка-бієнале «Графіка-97», м. Київ[джерело?].

1998 р. — виставка до 7-ї річниці незалежності України, м. Львів[джерело?].

2001 р. — Міжнародна виставка-трієнале графіки, м. Канагава (Япопія)[джерело?].

2006—2009 рр. — мистецька виставка, липень-серпень, «Гражда», Гантер штат Нью-Йорк)[джерело?].

29 квітня 2007 року — групова виставка «Мистецтво по полудні» в Українсько-американському культурному центрі (Нью-Йорк) за участі 14 митців[17].

2010 р. — групова виставка «CONTEMPORARY ART-2010», січень-березень, Український інститут Америки, м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

2010—2016 рр. — мистецька виставка, липень-серпень, «Гражда», Гантер (штат Нью-Йорк)[джерело?].

Примітки
  1. Нові члени НТШ-А // Бюлетень Наукового товариства імені Шевченка в Америці. — 2017. — № 43 (59). — С. 38.
  2. Художники України. Живопис, графіка, скульптура, монументально-декоративне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво: Творчо-біографічний альбом-довідник 6. Київ: Експрес-поліграф. 2011. 16-17.
  3. Володимир, Стасенко (2010). Спадкоємці першодрукаря. Словник митців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства. Львів. 20.
  4. Р. М. Яців. Барабаш Михайло Федорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  5. В. Глушак (6 жовтня 2016). У школі в Ню-Йорку почалися лекції. Свобода. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  6. Ксеня Ференцевич (14 березня 2014). Шевченківське свято. 2014 рік. ukrainianschoolnyc.org. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  7. Михайло Барабаш. Графіка, малярство: Альбом. — Львів: Афіша, 2002. — 48 с.
  8. Смоляк Богдан. Михайло Барабаш // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2. — С. 53.
  9. BOOK NOTE: Olha Kuzmowycz reflects on "This and That". The Ukrainian Weekly. 15 січня 2006. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 31 грудня 2019.
  10. Olia Szkafarowsky-Rudyk (15 січня 2006). Yonkers bazaar highlights art by Mykhaylo Barabash. The Ukrainian Weekly. Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 31 грудня 2019.
  11. О. Кузьмович (23 лютого 1991). У серці мистця - рідний Львів. Свобода. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  12. Чоловік, який бачить у нью-йоркських калюжах зорі. Міст (Нью-Йорк). 13 березня 2003.
  13. О. Кузьмович (14 березня 2003). Відкриття виставки Михайла Барабаша. Свобода. с. 19. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  14. Катерина Боруш (14 січня 2010). Нью-Йорк очима іммігранта. Nova газета (Нью-Йорк). с. 1.
  15. Нью-Йорк очима Михайла Барабаша. Nova газета (Нью-Йорк). 11 квітня 2013. с. 12.
  16. М. Галів (29 червня 2018). Діє виставка картин Михайла Барабаша. Свобода. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  17. Л. Хм. (11 травня 2007). Мистецька виставка в Українському Американському культурному центрі. Свобода. с. 1, 19.

Джерела
  • Р. М. Яців. Барабаш Михайло Федорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Віхи історії Львова в дереворитах Михайла Барабаша / Авт. тексту Б. Ф. Смоляк, макет та худ. оформлення М. Ф. Барабаш. — Жовква, 1990. — 9 л. (Набір листівок).
  • Смоляк Богдан. Художник і місто: Твори. Графіка Михайла Барабаша // Ратуша (Львів), 1990. — 20 жовт.
  • Яців Роман. Львівська графіка. 1945—1990. Традиції та новаторство. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 105, 111—112.
  • Смоляк Богдан. Лінія творчої долі // Михайло Барабаш. Графіка. Малярство. — Львів, 2002. — С. 45–49.
  • Смоляк Богдан. Михайло Барабаш // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2. — С. 53.
  • Чоловік, який бачить у нью-йоркських калюжах зорі. Міст (Нью-Йорк). 13 березня 2003.
  • О. Кузьмович (14 березня 2003). Відкриття виставки Михайла Барабаша. Свобода. с. 19. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  • Смоляк Богдан. Готується художній альбом «Мальовнича Україна»: [Назва альбому попередня] // Свобода (Нью-Йорк). — 2004. — 5 берез. — С. 23.
  • Яців Роман. Енергетика світла й барв // Образотворче мистецтво (Київ). — 2005. — № 3.
  • Україна — це світло, а пастель — роса // Міст (Нью-Йорк). — 2007. — № 13/455 (29 берез.).
  • Богдан Смоляк (25 травня 2007). Барвистий образ Батьківщини. Вийшов у світ художній альбом Михайла Барабаша. Свобода. с. 23. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 31 грудня 2019.
  • Непроминущість у пастелях // Nova газета (Нью-Йорк). — 2009. — № 34 /40, (3 верес.).
  • Катерина Боруш (14 січня 2010). Нью-Йорк очима іммігранта. Nova газета (Нью-Йорк). с. 1.
  • Володимир, Стасенко (2010). Спадкоємці першодрукаря. Словник митців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства. Львів. 20.
  • Художники України. Живопис, графіка, скульптура, монументально-декоративне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво: Творчо-біографічний альбом-довідник 6. Київ: Експрес-поліграф. 2011. 16-17.
  • Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст. /Автор-упорядн. Г. Стельмащук. — Львів: Апріорі, 2013. — С. 73.
  • Нью-Йорк очима Михайла Барабаша. Nova газета (Нью-Йорк). 11 квітня 2013. с. 12.
  • Злочин. Кара. Біль: [Про триптих Михайла Барабаша «Голодомор-1933» — Львів, 1988] // Nova газета (Нью-Йорк). — 2013. — № 44/253 (7 листоп.).
  • Живи і люби // Nova газета (Нью-Йорк). — 2016. № 13/370 (7 квіт.).
  • Зорі в калюжах на другій авеню // Nova газета (Нью-Йорк). — 2016. — № 48/405 (29 груд.).
  • Палинський Віктор. Повертатися завжди // Пульс Ставропії (Львів). — 2017. — 3–4/80–81 (берез.-квіт.).
  • Барабаш Михайло. Мої життєві випадки. Монолог: Галерея «Дзвона» // Дзвін (Львів). — 2018. — № 6/884 (черв.)
  • Смоляк Богдан. Протест. За циклом пастелей Михайла Барабаша, присвячених Революції Гідності: Галерея "Дзвона // Дзвін (Львів). — 2018.– № 6/884 (черв.)
  • Палинський Віктор. Час творити: Есеї про поетів, прозаїків, митців. — Львів: Апріорі, 2019. — С. 408—418.
  • Нові члени НТШ-А // Бюлетень Наукового товариства імені Шевченка в Америці. — 2017. — № 43 (59). — С. 38.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.