Безмін

Походження слова безмін неясне. Висувалися такі версії:[7][8]

• Від тюркського батман[9];
• Від праслов'янського сполучення *bez měny («без зміни»);
• Від тур. vezne і далі від араб. وزن‎ («ваги»); можливо зближення з *bez měny.

Малоймовірними є версії походження від чув. *viśmen («мірило»), пов'язаного з viś- («мірити»), або від фр. peson («пружинні ваги») через дав.-ісл. та дав.-швед. bismare[7][8].

Слово кантар походить від турецького kantar («одиниця ваги» «безмін»), похідного від араб. قنطار‎, кінтар. Подальша етимологія: грец. κεντηναριον < лат. centenarium («міра ваги у 100 фунтів», пор. «центнер»)[10][11].

Безмін XIX століття.

Місце і час походження безміна невідомі, але засновані на цьому ж принципі прилади були здавна поширені в східних народів. Згідно з Томасом Г. Хондросом з Патрського університету, найпростіший важільний безмін уперше з'явився на Близькому Сході понад 5 000 років тому[12]. Згідно ж з Марком Скаєм з Гарвардського університету, безмін використовувався греками в V—IV століттях до н. е., навіть раніше, ніж Архімед сформулював закон важеля[13]. Повідомлялося, що безміни були відомі і в доколумбовій Америці[14]. Пізніше широко використовувався в Росії і скандинавських країнах.

За допомогою безміна можна досить точно (до ¼ чи ½ фунта) зважувати невеликі вантажі до 20 фунтів (бл. 8 кг), при більшій вазі похибка ставала значущою і могла сягати 1 фунта. Станом на початок XX століття в Російській імперії безмін використовувався лише у віддалених районах, на решті території витіснений звичайними вагами з гирями[15]. У СРСР застосування безмінів, з огляду на недосконалість приладу і можливість зловживань, було заборонено[16].

Використовування безміна в Китаї.

Принцип роботи важільного безміна ґрунтується на законі важеля — відношення плечей дорівнює оберненому відношенню сил (ваги тягарів): l1/ l2 = F2/F1.

Важільні безміни відомі у двох варіантах: «російському» та «римському». Виділяють також «курляндський» тип безміна.

• Російський безмін — металевий стрижень з постійним вантажем на одному кінці і гачком або чашкою для зважування предмета на іншому. Врівноважують безмен переміщенням уздовж стрижня другого гачка обойми або петлі, що слугує опорою стрижня безмена.
• Римський безмін — відрізняється від російського тим, що на ньому пересувається гиря, а положення точок опори і приросту ваги залишається постійним. Відлік ведеться по нанесеній на стрижень шкалі.
• Курляндський безмін — має подвійну рівномірну шкалу. Назва походить від місця масового виробництва, зокрема такі безміни переважно виготовляли в Курляндській та Ліфляндській губерніях.

Безмін зображено на гербі білоруського міста Шклов, на гербі комуни Ликселе в Швеції.

Пружинний безмін (кантар)

Принцип роботи пружинного безміна (кантара) заснований на законі Гука, який ще у 1660 році довів, що деформація, що виникає у пружному тілі, пропорційна прикладеній до цього тіла силі. Проте, це відкриття не було одразу використане на практиці. Лише наприкінці XVII століття Кристоф Вагель з Німеччини розробив першу модель таких безмінів. Ще півстоліття пійшло на те, щоб винайти безмін з залізним кільцем замість пружини[17].

• Безмін — міра ваги в староруській системі мір до 1927 року: 1 безмін = 5 малих гривенок = 1/16 пуда = 1,022 кг.

• Безмін — не попова душа: не обдурить[3]

• Побутова техніка

• Безмін // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 80. — 1000 екз.
• Вікісловник.Безмен