Бетті Фрідан

Бе́тті Фрі́дан (англ. Betty Friedan; 4 лютого 1921, Пеорія, Іллінойс, США 2006, Вашингтон, США) — одна з натхненниць та лідерок другої хвилі американського фемінізму, авторка праці «Загадка жіночності» (1963), журналістка та письменниця. Включена до Національної зали слави жінок.

Бетті Фрідан
Betty Friedan
Ім'я при народженні Бетті Наомі Гольдштейн
Народилася 4 лютого 1921(1921-02-04)[1][2][…]
Піорія, Іллінойс, США[3]
Померла 4 лютого 2006(2006-02-04)[4][1][…] (85 років) або 6 лютого 2006(2006-02-06)[5] (85 років)
Вашингтон, США[6]
·серцева недостатність
Країна  США[7]
Діяльність журналістка, письменниця, феміністка, соціологиня, психологиня
Alma mater Коледж Смітd[8], Університет Каліфорнії (Берклі), Esalen Instituted і Peoria High Schoold
Знання мов англійська[1]
Членство Фі Бета Каппа
Напрямок Рух за аборти і фемінізм
Magnum opus Загадка жіночності[9], The Second Staged[10] і The Fountain of Aged[11]
Нагороди

Життєпис

Народилась 4 лютого 1921 року в селищі Пеорія, Іллінойс, у єврейській сім'ї Гаррі та Міріам (Горвіц) Гольдштейн, що походили з Росії та Угорщини. Гаррі володів ювелірним магазином у Пеорії, а Міріам писала статті для газети.

Відвідувала середню школу в Пеорія та брала участь у випусках шкільної газети. Коли її бажання писати колонку було відхилено, Фрідан з шістьма подругами запустили літературний журнал «Tide», в якому обговорювали сімейне, а не шкільне життя. В юності була активною у марксистських та єврейських колах.

У 1938 вступила до жіночого коледжу Сміта. У перший рік навчання отримала стипендію за видатні успіхи. На другому курсі захопилась поезією, публікувала багато віршів. У 1941 році стала головною редакторкою газети коледжу. Під керівництвом Фрідан видання стало більш політичним і викликало дискусії. Вона вміщувала матеріали, в яких домінувала антивоєнна позиція.

У 1966 році Фрідан створила Національну організацію жінок США та стала однією з президенток. Згодом вона писала, що час від часу відчувала себе ізольованою від єврейської спільноти. Бетті Фрідан була агностиком.

У 1947 році одружилася з Карлом Фріданом, театральним продюсером. В шлюбі продовжувала працювати, спочатку як платна працівниця, а після 1952 року журналісткою-фрілансеркою. Народила трьох дітей — Даніель, Емілі та Джонатана. Розлучилася у травні 1969 року.

Померла в лютому 2006 року у Вашингтоні, США, від серцевої недостатності у віці 85 років.

Діяльність

Працювала журналісткою профспілкових видань. У період з 1943 по 1946 рік писала у Федеральній пресі, а між 1946 і 1952 роками працювала в «Об'єднаних новинах». Одним із її завдань було звітувати перед Комітетом з питань неамериканської діяльності Палати.

У 1952 році була звільнена з профспілкової газети UE News через вагітність другою дитиною.

Після виходу з UE News стала позаштатною письменницею для різних журналів, включаючи Cosmopolitan.

Бетті Фрідан, фото Лінн Гіллберт (Lynn Gilbert), 1981

У 1957 році Фрідан провела опитування випускниць коледжу, зосередившись на їхній освіті, досвіді та задоволеності життям. Почала публікувати статті про те, що назвала «проблемою, яка не має імені»: масову депресію та зневіру освічених і талановитих жінок, змушених займатись замість кар'єри домашнім господарством і дітьми, і отримала шквал пристрасних відгуків від домогосподарок США, вдячних, що вони не самотні в погляді на проблеми на позір щасливого життя у шлюбі.

Після публікації отриманих даних у книзі «Загадка жіночності» (1963), що стала класикою феміністичної літератури й одним з тригерів другої хвилі американського фемінізму, Фрідан зосередилась на захисті прав жінок. Робота доводить, що поняття «жіночності» вигадали чоловіки, щоб виправдати обслуговчу роль матері й домогосподарки, які відводять жінкам у сучасному світі. У 1966 році Фрідан був співзаснувала і вперше очолила Національну організацію для жінок, яка мала на меті залучити жінок «до мейнстриму американського суспільства» у повністю рівноправному партнерстві з чоловіками.

У 1970 році, після відставки в першого президента НАТО, Фрідан організувала загальнодержавний страйк за рівність жінок 26 серпня, на 50-ту річницю Дев'ятнадцятої поправки до Конституції США, що надає жінкам право голосу. Національний страйк був успішним; марш на чолі з Фрідан лише в Нью-Йорку зібрав понад 50 000 людей. Фрідан була рішучою прихильницею поправки, прийнятої Палатою представників після сильного тиску жіночих груп на початку 1970-х. Після прийняття поправки Фрідан виступила в Конгресі за її ратифікацію в штатах і підтримувала інші реформи в галузі прав жінок: заснувала Національну асоціацію щодо скасування законів про аборти, але згодом критично ставилася до позицій багатьох ліберальних феміністок, орієнтованих на аборти.

У 1970 році Фрідан закликала феміністок виступити проти висунення кандидатури у Верховний суд Г. Гарольда Карсуелла через його запис про расизм та антифемінізм. Свідчення Фрідан перед Сенатом змусили відмовитись від кандидатури Карсуелла.

У 1971 році разом з іншими лідерками жіночого руху, в тому числі Глорією Стайнем (з якою мала легендарне суперництво) заснувала Національне політичне товариство для жінок. У 1972 році Фрідан балотувалась делегаткою Демократичної національної конвенції 1972 року на підтримку конгресвумен Ширлі Чісголм. Того року Фрідан зіграла помітну роль і виступила на конвенті[якому?].

Праці

  • Загадка жіночності (1963)
  • It Changed My Life: Writings on the Women's Movement (1976)
  • The Second Stage (1981)
  • The Fountain of Age (1993)
  • Beyond Gender (1997)
  • Life So Far (2000)

У медіа

Акторка Трейсі Ульман зобразила Фрідан у мінісеріалі 2020 року від FX «Місис Америка»[12].

Література

  • Horowitz, Daniel. Betty Friedan and the Making of The Feminine Mystique: The American Left, the Cold War and Modern Feminism. — 2000. — ISBN 9781558492769.

Примітки

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.