Бехи

Бехи́ село в Україні, у Коростенській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 553 осіб. Селом протікає річка Откасувка, ліва притока Ужа.

село Бехи
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Громада Коростенська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060090040092448
Облікова картка с. Бехи
с. Бехи (до 2020 року) 
Основні дані
Перша згадка 1545
Населення 553
Площа 3,264 км²
Густота населення 169,42 осіб/км²
Поштовий індекс 11521
Географічні дані
Географічні координати 51°01′11″ пн. ш. 28°41′36″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
166 м
Найближча залізнична станція Бехи
Місцева влада
Адреса ради вул. Грушевського, 22, м. Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11501
Карта
Бехи
Бехи
Мапа

Населення

У 1885 році в селі налічувалося 13 дворів та 107 жителів[1], на 1897 рік у Бехах мешкало 1 469 осіб (752 чоловіки та 717 жінок), з них православних — 1 366[2], у 1900 році — 1 411 мешканців та 268 дворів[3], у 1906 році — 1 376 осіб, дворів — 308[4].

У 1923 році чисельність населення становила 1 604 особи, кількість дворів — 358[5], станом на 1972 рік кількість мешканців села становила 1 154 особи, дворів — 418[6].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 799 особи, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 553 особи[7].

Історія

Поблизу села виявлено поховання доби міді та знаряддя праці «бронзової» доби, є залишки стародавнього поселення і давньоруські кургани[6].

Родинне гніздо Бехів, предок котрих, на ім'я Федір, отримав Бехівщизну у володіння від київського князя Володимира Ольгердовича, що було підтверджено для нащадків його великими князями Вітольдом та Казимиром, Київським воєводою Андрієм Немировичем та Сигізмундом I у 1521 році. Бехівщинці були звільнені від судів та замкових повинностей, мали тільки зобов'язання до військової земської повинности.

Хата з с. Бехи в музеї в Пирогові

У 1579 році — боярське село, входило до складу Овруцького староства, сплачувалося два подимних податки. У 1581 році двоє боярів заплатили по 15 грошів подимного. Відповідно до люстрації 1615 року, перебуває в посесії Йоахима Беха. 1622 року визнана спадщиною Бехів та звільнена від повинности до овруцького фільварку. У 1628 році нащадки Йоахима Беха платили податки з двох «димів»[3].

У 1885 році — колишнє власницьке село, входить до складу Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії, лежить при струмкові Откасувка, має православну церкву, два гостьові будинки та крамницю[1].

У 1900 році — село Іскоростської волості Овруцького повіту, лежить за 33 версти від Овруча та 8 верст від Іскорості, при впадінні річки Откасувки до Уши, поштова станція — в Іскорості. Називалося Бехівщизною, населене переважно Бехами, записаними як міщани, колишньою околичною шляхтою. Село мало православну церкву, збудовану з дерева у 1776 році, та церковно-приходську школу, з 1862 року. Ґрунти неродючі[3].

У 1906 році — село Іскоростської волості (2-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 32 версти, до волосного центру, містечка Іскорость, 9 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Іскорості[4].

В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Бехівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Коростенського району Коростенської округи; адміністративний центр ради[8]. Розміщувалося за 9 верст від районного центру, містечка Коростень[5].

1929 року біля села відкрито залізничну станцію[9]. 1 червня 1935 року, в складі сільської ради, передане в підпорядкування Коростенській міській раді Київської області. 28 лютого 1940 року село повернуте до складу відновленого Коростенського району Житомирської області[8].

У роки німецько-радянської війни воювало 186 жителів села, 156 нагороджено орденами й медалями, 72 загинуло. У 1952 році, на братських могилах 1947 року, споруджено три обеліски[6].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Бехівської сільської ради Коростенського району включено до складу новоутвореної Коростенської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[10].

Відомі люди

Примітки

  1. Волости и важнейшие селения европейської России. http://elib.shpl.ru/ (російська). Издание Центрального статистического комитета. Выпуск III. Губернии малороссийские и юго-западные. Санкт-Петербург. 1885. с. 223. Процитовано 21 грудня 2021.
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Процитовано 14 листопада 2020.[недоступне посилання]
  3. Bechy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 96. (пол.)
  4. Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. http://history.org.ua/ (російська). с. 160. Процитовано 28 грудня 2021.
  5. Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 125. Процитовано 22 грудня 2021.
  6. Історія міст і сіл Української РСР. Бехи, Коростенський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 22 грудня 2021.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 22 грудня 2021.
  8. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 8, 201. Процитовано 22 грудня 2021.
  9. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  10. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Процитовано 22 грудня 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.