Богданівка (Суботцівська сільська громада)

Богдані́вка — село в Україні, у Суботцівській сільській громаді Кропивницького району Кіровоградської області на пд. околиці Чорного лісу.

село Богданівка
Герб Прапор
Станція Чорноліська
Станція Чорноліська
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Кропивницький район
Громада Суботцівська сільська громада
Рада Суботцівська сільська рада
Облікова картка Богданівка 
Основні дані
Засноване 1909
Населення 3967
Площа 5,339 км²
Густота населення 743,02 осіб/км²
Поштовий індекс 27433
Телефонний код +380 5233
Географічні дані
Географічні координати 48°45′07″ пн. ш. 32°30′18″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 220 м
Водойми річки: Інгулець, Богданівка
Найближча залізнична станція Чорноліська
Місцева влада
Карта
Богданівка
Богданівка
Мапа

 Богданівка у Вікісховищі

Населення — 3967 осіб.

Колишній центр Богданівської сільської ради.

Географія

Село Богданівка розташоване на південній околиці Чорного лісу. На західній стороні Чорного лісу брала з-під гірських джерел свій початок річка Богданівка. Нижче за течією розташоване село Цибулеве. Течія річки проходила балкою, яка починається біля байрачка, що зветься нині Сичове. Річка Богданівка впадає в селі Цибулеве в річку Інгулець (становить його праву притоку). На сьогодні річка Богданівка у верхній своїй течії пересохла.

Через село проходить залізнична лінія Імені Тараса Шевченка — Чорноліська, зупинний пункт Богданівка і станція Чорноліська.

Історія заснування

Село Богданівка як адміністративно-територіальна одиниця в його нинішньому розташуванні засноване 1909 року вихідцями із сусіднього села Цибулевого, хоча на цьому місці села й хутори існували ще в 18-19 століттях.

Потьомкін ще 1788 року передав у відомство Чорноморського адміралтейського управління 552 своїх селян із Красносільських маєтностей, яких було поселено в слободах Знам'янка, Богданівна та Водяне (нині села Кропивницького району Кіровоградської області)[1].

1. Становлення села (1910-ті — кін. 1930-их рр.)

Село Богданівка як адміністративно-територіальна одиниця, у його нинішньому розташуванні засноване в 1909 р. На початку існування тут поселилися декілька лісопромисловців, які мали лісопильні заводи, оброблювали та заготовлювали деревину. Приміщення ст. Богданівки, у той час вже Хирівки (нині Чорноліська) було здано в експлуатацію в 1912 р. Після Української революції 1917—1921 рр. до влади прийшли більшовики, які запровадили політику НЕПу. У 1924 р. згідно з відомостями Цибулівської райстатистики в селі нараховувалося вже 383 двори, працювали 2 кузні, олійниця, діяла школа, а кількість населення села становила 1734 чоловік.

У 1929 р. був утворений Чорноліський лісгосп.

Не дивлячись на відсутність машинної техніки та мінеральних добрив, селяни збирали до 4 800 кг озимої пшениці з десятини.  Із 1928 р. відбувалася колективізація. Третього серпня 1931 р. у колгоспі був створений партійний осередок, який фактично керував як роботою колгоспу, так і життя села. Наприкінці 30-их рр. місцевий колгосп перетворився у досить потужне господарство і мав 2786 га землі, які вже обслуговувалися МТС.

У передвоєнні роки на підйомі знаходилися не тільки колгоспне виробництво, а й інші галузі економіки та соціальної сфери села. Так, зокрема, значно було розширене виробництво на лісопильному заводі. У 1934 р. на ньому був створений цех з виробництва продукції широкого вжитку та працювало вже 700 робітників.

Освіта відігравала окреме місце в житті села. Перші школи були розміщені в будинках мешканців. Початкову школу було відкрито у 1921 р. У 1927 в селі було організовано 4 гуртки з лікнепу, які охоплювали навчанням 68 чоловік. Протягом 1930-33 рр. було споруджено нове приміщення школи. У 1930-х почалися створюватися гуртки художньої самодіяльності, музичні.

2.  Післявоєнний розвиток (Сер.1940-их — поч. 1990-ті рр.)

Населений пункт був звільнений від фашистських окупантів 09.12.1943 р., після чого відбулася активна відбудова: на територію Богданівки передислокувався військовий склад, який згодом переріс у військову частину і став невід'ємною частиною історії села, навколо якого збудоване військове містечко, почала працювати середня школа, відкрито Богданівську середню школу № 2, аптеку. У період післявоєнної відбудови швидкими темпами розвивалося сільськогосподарське виробництво на селі. У 1959 було об'єднано декілька навколишніх колгоспів в один — «Батьківщину», що був один із найкращих у Знам'янському районі. У 1970-их він мав близько 8 тис. га землі в обробітку, 68 тракторів, 60 вантажних автомобілів, сформована чітка спеціалізація: у рослинництві — вирощування зернових культур і цукрового буряку, у тваринництві — виробництво м'яса і молока.

Наприкінці 50-тих — на початку 60-тих років було електрифіковано сільські оселі та сільськогосподарське виробництво, пізніше проведено центральне водопостачання та газифіковано.

У 1960-их рр. побудовані об'єкти соціальної сфери: контора колгоспу (нині сільська рада), нові приміщення шкіл, де вони залишаються і до сьогодні, Будинок культури, 2 дитсадка.

Піднесення освіти відбулося після 1944 р., коли директором першої школи став Ткаченко І. Г., який керував нею протягом 35 р. За цей час розвинулися педагогічні методики, існував літній табір, відбувалася взаємодія із школою в Баку, Азербайджан. Випускниками школи є 2 міністра освіти, один із них це Ніколаєнко Станіслав Миколайович, ректор НУБіПа. Також за його ініціативою засновано музичну школу.

Злет відчула і культурна сфера: були утворенні танцювальний, вокально-інструментальні ансамблі, ляльковий театр, хори тощо. При школах були шкільні лісництва, різноманітні гуртки.

На заході села після декількох об'єднань утворилася Знам'янська меблева фабрика, у якій у 1968 р. працювали 724 робітника. Поруч із Чорноліським лісгоспом було утворено цех переробки деревини і нижній склад. Ці підприємства завершили цикл використання деревини.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4444 особи.

3. Поступовий занепад (Поч. 1990-ті рр. — сер. 2010-их рр.)

У 90-их рр. підприємства та господарства переживали важкий час. Наприклад, Знам'янська меблева фабрика у цей період почала занепадати і потім закрилась. Основними формуючими закладами стали: аптека, військова частина, пошта, залізниця, лісозаготівля та подальша його обробка. У формуванні культури помітну роль продовжують відігравати 2 школи та дистадка, Будинок культури, музична школа, різноманітні танцювальні та музичні ансамблі, бібліотека та інші. Але протягом наступних років відбувається депопуляція населення, у тому числі молоді, від'їзд у міста, що унеможливлює активний розвиток попередньоназваних сфер. Зменшується кількість творчих і спортивних гуртків, особливо це відчутно в 2010-их рр. Провідне місце в господарському комплексі залишалось за сільським господарством (переважно рослинництво).

Символіка

Герб

Золотий вузький косий хрест, переплетений у середохресті золотим кільцем, ділить щит на 4 частини: верхню червону, бічні зелені і нижню чорну. У червоному полі дві срібні з'єднані укорочені крокви, увінчані золотим розширеним хрестом, в обох зелених полях — по золотій бджільницькій колоді, у чорному полі — золотий дуб. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Герб символізує походження назви (гербовий знак Абданк гетьмана Богдана Хмельницького і бджільницькі колоди) та основного економічного фактору, який спричинив його відродження і розвиток — значного залізничного вузла (переплетений кільцем косий хрест). Золотий дуб на чорному тлі символізує Чорний ліс, біля якого розташоване село.

Прапор

Квадратне полотнище розділене жовтим косим хрестом, переплетеним у середохресті жовтим кільцем на 4 частини: верхню червону, бічні зелені та нижню чорну; ширина смуг хреста та кільця складає 1/10 сторони полотнища, зовнішній діаметр кільця — 1/3 сторони полотнища.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4444 особи, з яких 2038 чоловіків та 2406 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 4522 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

МоваВідсоток
українська 91,64 %
російська 7,07 %
вірменська 0,46 %
молдовська 0,38 %
циганська 0,20 %
білоруська 0,13 %
гагаузька 0,04 %
німецька 0,02 %

Відомі люди

Народилися

Див. також

Примітки
  1. Адміралтейські поселення в Україні в останній чверті ХVІІІ — першій половині ХІХ ст.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Офіційна біографія

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.