Боднарук Іван Петрович

Іван Петрович Боднарук (15 травня 1910 — 1977) — український архітектор.

Боднарук Іван Петрович
Народження 15 травня 1910(1910-05-15)
Смерть 1977
Навчання Коломийський ліцей імені Михайла Грушевського
Діяльність архітектор

Життєпис

Іван Боднарук народився 15 травня 1910 року в селі Стовпчатові (воєводство Станиславів) у родині заможних селян Петра та Гафії. Батько Петро воював за Австрію в Першій світовій війні й загинув 1914 року. Іван був наймолодшим у родині, мав трьох старших сестер Параску, Марію та Юстину[1].

Навчався у Стопчатівській початковій школі. 1928 року закінчив першу українську гімназію в місті Коломиї. На гроші від продажу своєї частини родинного маєтку навчався в Краківській академії мистецтв (1931—1936 роки), де здобув звання архітектора. Практику проходив у свого професора в Кракові, а потім відкрив свою приватну архітектурну робітню, де працював до осені 1939 року[2].

Влітку 1942 року кооператив Українське народне мистецтво у Львові проводив конкурс на найкращий проєкт українських меблів. Іван Боднарук зі своїм проєктом "Гуцулка" посів на ньому третє місце й отримав 1000 злотих[2].

15 червня 1943 року Іван Боднарук переїхав з Кракова до Коломиї. На конкурсній основі пішов працювати вчителем Державної школи деревного промислу, де викладав „рисунок“, „геометрію“ та „будівництво“. 5 серпня 1944 року обійняв посаду головного інженера житлоуправління. Згодом працював головним інженером комунального господарства, начальником київської філії "Облпроекту" в місті Коломиї. 1946 року вступив до Спілки радянських архітекторів СРСР[3]. Працював у комунгоспі, відділі архітектури міськвиконкому (1953—1970 рр.), а пізніше — в обласному управлінні містобудування та архітектури[джерело?].

1950 року разом з львівським скульптором Євгеном Дзиндрою створив пам'ятник Тарасові Шевченкові в Шепарівцях (був автором його архітектурної частини)[3].

Іван Боднарук працював у напрямі ландшафтної та монументальної архітектури, об'ємного проектування, оформлення інтер'єрів. Особливих успіхів досяг у популяризації народної дерев'яної архітектури, використанні гуцульських народних традицій будівництва в сучасній українській архітектурі[4]. Він став гідним продовжувачем справи відомого галицького архітектора другої половини ХІХ — початку ХХ століть Івана Левинського щодо використання «гуцульського колориту» у вітчизняній архітектурі[джерело?].

Згадує відомий архітектор з Івано-Франківська, лауреат Шевченківської премії Григорій Петрович Будзик:
«У кожному творі архітектора вражає скрупульозна авторська графіка. Це вплив Краківської академії мистецтв. Він була безкомпромісна людина. В його характері не було фальші, говорив завжди те, що думав. Пишаюся, що в цій земній мандрівці я мав змогу зустрітись з митцем, „батьком“ регіональної гуцульської архітектури».

Ресторан-музей "Гуцульщина" Яремче

Доробок

За його проектами збудовано[4]:

Пам'ять

25 травня 1996 року біля входу до ресторану «Гуцульщина» в Яремчі встановлено меморіальну дошку, яку виконав Василь Вільшук у техніці карбованої міді[5].

Примітки
  1. З. Соколовський, 2014, с. 8-9.
  2. З. Соколовський, 2014, с. 9.
  3. З. Соколовський, 2014, с. 10.
  4. С. Андріїшин. Боднарук Іван Петрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  5. З. Соколовський, 2014, с. 7-8.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.