Бодян справжній

Плоди бодяну

Деревце бодяну справжнього у Франкфуртській оранжереї

Бодян — це невелике тропічне вічнозелене дерево 2-4 метрів заввишки з пірамідальною кроною. Ця рослина є далеким родичем анісу. Листя має шкірясті, зверху яскраво-зелені, знизу тьмяні, ланцетоподібні, довжиною 409 сантиметрів, завширшки 1,5-3 сантиметри.

Розмножується насінням. Плоди дає лише на п'ятий рік. Насіння починають збирати через 15 років. Квіти бодяну багатопелюсткові від блідо-жовтого до світло-зеленого, часом пурпурового кольору. Відцвітаючи, утворює зіркоподібне супліддя, сформоване з восьми (деколи 7, 9, 10, 12) довгастих сегментів. Кожен сегмент має форму дерев'яного човника, в якому знаходиться одна насінина 6-7 міліметрів завдовжки. Супліддя спершу м'ясисте, але потім дерев'яніє, його колір варіює від світло-коричневого до темно-червоного.

Росте бодян в лісах та чагарниках на висоті 600–1600 м н. р. м. Подекуди утворює зарості[1].

Батьківщина рослини — Південно-Східний Китай, де його зарості утворюють цілі ліси і де його почали використовувати ще до нашої ери. Культивують бодян у Китаї, В'єтнамі, Японії, Філіппінах, Ямайці, Індії. До Європи потрапив лише у XVI ст.

Окрім справжнього бодяну існує ще кілька видів, з якими його можна легко сплутати. Наприклад, в Японії та на Тайвані поширений бодян японський (Illicium anisatum L.). Його плоди зовні такі ж самі як і в справжнього, але отруйні і мають неприємний смак та запах. Інший вид бодяну — дикий (Dictamnus albus L.) містить отруйну ефірну олію із сильним запахом, яка викликає опіки. Бодян товстолистий (Bergenia crassifolia L.) вирощують як замінник чаю та для отримання технічного таніну.

Плодоносити бодян починає на п'ятому році, однак врожай збирають лише починаючи з п'ятнадцятого. Дерево врожайне часом до ста років. Збирають плоди незадовго до достигання після чого підсушують. Як прянощі їх використовують як цілком так і мелють на порошок. Мелений бодян — зернистий порошок з жовто-коричневими і червонувато-бордовими включеннями. Ефірна олія міститься у зовнішній оболонці, а не в насінні.

Заготівля бодяну справжнього в Гуансі, Китай

Плоди містять смоли, танін, цукор, але головне багато ароматичної ефірної олії, основним компонентом якої є анетол (85-90%), а також лімонин, цинеол, терпенеол, пінен, феландрін. Аромат олії пряний та солодкуватий, приємний на смак.

Запах бодяну нагадує анісовий, солодкувато-гіркий, але без приторності. Під час готування аромат сильнішає і залишається в страві.

В Європі бодян — це кондитерські прянощі. Додають до виробів із тіста, до фруктових супів, пудингів, напоїв із фруктів. Бодян добре поєднується з іншими прянощами: чорним перцем, фенхелем, корицею, гвоздикою, імбирем. Також готують міцний чай з додаванням плодів бодяну.

На сході, особливо у Китаї бодян є одними з найпопулярніших прянощів[2]. Він входить до складу відомої китайської суміші 5 спецій — бодяну, кориці, гвоздики, фенхелю та сичуанського перцю в рівних пропорціях. З цією сумішшю готують маринади для м'яса, знамениті чорні яйця, використовують при смаженні м'яса та овочів. Також бодяном приправляють страви із свинини та птиці. В поєднанні з цибулею, часником та перцем використовують у підливах та соусах до овочів та рисових страв, в м'ясних та курячих бульйонах[3].

У харчовій промисловості бодян використовується для виробництва маринадів.

Ця спеція не поєднується з рибою і може зіпсувати страви з нею.

Взагалі бодян — дуже сильна та ароматна пряність, тож використовувати його слід у невеликій кількості.

Також використовують плоди бодяну як протизапальний та вітрогонний засіб, як стимулятор роботи органів травлення. Використовують його також в аромотерапії[4].

• АНІС ЗІРЧАСТИЙ.
• Бодян: аніс зірчастий або ілліціум дійсний
• Бодян справжній