Бормотов Олександр Тимофійович

Народився в 1926 році у селі Потлово, Сичовського району Смоленської області РРФСР, знищеної німцями в 1941 році[2]. Дитиною, з 1933 по 1941 роки, проживав у Москві на Старому Арбаті, де і почалось його захоплення мистецтвом фотографії. У 1941 був евакуйований в Курганську область РРФСР, де у 1943 закінчив школу і пішов до армії. Після навчання у Першому Омському військово-піхотному училищу, з 1945 по 1953 роки перебував на службі в Німеччині, а потім, до 1958 року — у Києві. Був демобілізований у званні капітана[3]. Залишившись у Києві, почав працювати фотографом в ательє кольорової фотографії на вул. Червоноармійській.

До 1967 року проживав з сім'єю на Еспланадній вулиці, у домі № 26 відомому, як колишній будинок розпусти, де 22 травня 1885 року помер київський цивільний губернатор С. Н. Гудима-Левкович[4]. У 1904 р, через будинок по цій же вулиці жив російський письменник Михайло Булгаков.

У 70-80-і роки був провідним фоторепортером в Києві та Україні, фотокореспондентом Радіо — телеграфного агентства України (РАТАУ). Завдяки Бормотову залишилося багато унікальних фотознімків із життя столиці України 1950–1990 років. У середині 1970-х його роботи були опубліковані в фотоальбомі «Мир-Війна-Мир» (1974) Фотокіновидавництво Лейпцига, у щомісячному ілюстрованому журналі Спілки журналістів СРСР «Радянське фото», радянської та зарубіжної пресі 60-х-80-х рр. А. Т. Бормотов — автор портрета композитора Дмитра Шостаковича в Київському оперному театрі на репетиції опери «Катерина Ізмайлова», знімків англійської принцеси Анни в 1970-х у Києві на Чемпіонаті з кінного спорту, Сальвадора Альєнде, що за півроку до своєї загибелі приїжджав до Києва і, несподівано порушивши Протокол, зупинив кортеж і відвідав один з київських гастрономів, Індіри Ганді, Броза Тіто, Річарда Ніксона, короля і королеви Швеції, які відвідували Київ тих років, численних фотографій зірок російської і української опери та балету, естради, відомих спортсменів і артистів, губернаторів США, які знаходилися в Києві з візитом.

Помер в 2001 році, похований у Києві.

Бормотов нагороджен медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»[3].

• 
  Будинки 24, 26 і 28 по вул. Прозоровській (зараз Еспланадній) в Києві. 1 травня 1955.
• 
  Так виглядав Майдан Незалежності у 1962 році. Київ.
• 
  Знищене німцями у 1941 році село Потлово Сичевського району Смоленської області, 1966.
• 
  Космонавт П.І.Беляев у Києві.
• 
  Президент США Річард Ніксон на найвищій точці (200 м) Дніпровських схилів у 1972 році.
• 
  Сальвадор Альєнде за півроку до своєї загибелі в порушення протоколу зупинив кортеж на Площі Слави в Києві, щоб поспілкуватися з киянами.
• 
  19 листопада 1973: Київ зустрічає Л. І. Брежнєва і Йосипа Броза Тіто.
• 
  1973. Пам'ятник Леніну на площі Дзержинського (зараз Площа Свободи) в Харкові.
• 
  Київський річковий вокзал на початку 70-х.
• 
  Анна (принцеса Великої Британії) в Києві біля готелю в середині 1970-х.
• 
  Секретар ЦК КПУ В.В. Щербицький зустрічає Індіру Ганді. Київ, 1982 рік.

• Фотографії А. Бормотова в фотоархівах агентства ТАРС(рос.)
• 295 Фоторобот А. Бормотова з архіву його дочки Т. Воронової(рос.)
•  Київ очима Олександра Бормотова на YouTube(рос.)