Бродецький цукровий завод

Після Жовтневої революції 1917 року тут була проголошена радянська влада, проте селище і повіт зайняли австро-німецькі війська (які залишалися тут до листопада 1918 року). Надалі, під час перших визвольних змагань, влада в селищі кілька разів змінювалася[1].

Після закінчення бойових дій почалося відновлення господарства, однак, у зв'язку з різким скороченням посівів цукрових буряків і нестачею сировини, у 1920 році завод працював тільки 11 днів, а потім був законсервований. У 1921 році створений радгосп (з 4077 гектарами землі), в результаті об'єднання якого з цукровим заводом був створений Бродецький цукровий комбінат. В ході ліквідації неписьменності на підприємстві була створена заводська бібліотека[1].

Окрім врожаю радгоспу, комбінат переробляв цукровий буряк, вирощений селянами-одноосібниками. З 1923 року завод регулярно видавав селянам кредити на вирощування цукрових буряків, надавав в оренду сільгоспінструмент, ремонтував селянський сільгоспінвентар. Робітники заводу надавали селянам допомогу в збиранні врожаю буряків та доставці її на завод. Для підвищення врожайності та поширення наукових знань і нових методів обробки землі в 1925 році в Бродецькому було створено товариство буряководівв[1].

У 1926 році почалася реконструкція комбінату, завершена на початку 1930-х років. Замість колишнього одноповерхового дерев'яного приміщення побудована нове цегляна будівля, застаріле обладнання замінили новою технікою. В результаті, вже в сезон цукроваріння 1932-1933 завод переробляв 8288 центнерів буряка на добу, а в сезон 1935-1936 рр. - 9605 центнерів[1].

В середині 1930-х років комбінат став одним з передових підприємств цукрової промисловості СРСР, він неодноразово займав перші місця по добовому випуску продукції, економного витрачання палива і точного виконання планів виробництва. У 1935 році комбінат досяг найвищих показників у країні за паливною ефективністю використання палива (7,27% від ваги переробленої сировини). За вміле керівництво в 1936 році директор підприємства Анатолій Михайлович Батаміров був нагороджений орденом Леніна[1].

Пізніше в селі був побудований заводський клуб[1].

З 16 липня 1941 до 8 січня 1944 року, під час Німецько-радянської війни, село окуповане німецько-румунськими військами. При відступі німецькі війська зруйнували колгосп, радгосп і школу, серйозно пошкодили обладнання на цукровому заводі[1].

Проте, вже восени 1944 року завод почав виробництво і до кінця року виробив 62 682 пудів цукру, заощадивши велику кількість вугілля. За результатами роботи в 1944 році наркомат харчової промисловості СРСР визнав Бродецький цукровий завод кращим підприємством цукрової промисловості СРСР[1].

Надалі згідно з четвертим п'ятирічним планом щодо розвитку національної економіки СРСР збільшив обсяги виробництва - до 12,5 тис тонн в 1947 році[1].

У 1957 році почалася нова реконструкція заводу. Підприємство було повністю електрифіковано, тут були встановлені автоматичні центрифуги, паросиловий цех був автоматизований, вантажно-розвантажувальні роботи на кагатних полях були механізовані[1].

У 1959 році заводська автоколона була виділена зі складу заводу в самостійне автотранспортне підприємство[1].

У 1962 році від станції Козятин до заводу була прокладена 1524-мм залізнична гілка, що спростила доставку сировини і вивезення продукції[1].

У 1965-1970 рр. на заводі побудували нову станцію очищення буряка, автоматизували сушильно-пакувальне відділення, встановили автоматичний дифузійний апарат безперервної дії і виконали інші роботи по підвищенню продуктивності[1].

В результаті, в 1970 році Бродецький цукровий завод став одним з передових підприємств цукрової промисловості Вінницької області. У цей час переробна потужність підприємства становила 17 тис. центнерів буряка на добу, загальна чисельність робітників - 900 осіб[1].

Загалом, за радянських часів цукровий комбінат входив в число провідних підприємств селища і району, на його балансі знаходилися житловий фонд і об'єкти соціальної інфраструктури[1].

Після проголошення незалежності України завод перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України[2].

У жовтні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію цукрового заводу і забезпечував його сировиною бурякорадгоспу. Надалі державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство[3].

Економічна криза 2008 року ускладнила становище підприємства. У 2008 році завод збільшив збитки на 60% (до 5,7 млн гривень). У 2009 році завод скоротив збитки на 46,7% (до 3 млн гривень), однак чистий дохід скоротився на 80,9% - до 4,8 млн гривень[4].

У серпні 2010 року господарський суд Вінницької області порушив справу про банкрутство заводу[3].

У червні 2015 року завод почали розбирати на металобрухт, що викликало протести місцевих жителів. Вранці 15 червня 2015 року біля 60 жителів перекрили автодорогу Житомир - Могилів-Подільський[5]. 16 жовтня 2015 року перекрито дві автотраси, але в подальшому рух по автодорогах відновлено.