Бродники

Слов'янське етнічне походження бродників та їхню назву виводять від слова бродити, тобто ті, що бродять (кочують). Ф. Успенський вважав населення місцевості Вордони бродниками. А. Пашуто ототожнював бродників зі слов'янським племенем ободрити, які проживали біля болгар у Дакії в Подунав'ї. Багато вчених зв'язують бродників з залишками уличів.

Тюрко-романо-слов'янська версія В. Спінея, розглядає бродників (берладників) у межиріччі Пруту, Серету і в Подунав'ї як суміш вигнанців з кочового степу з населенням прикарпатської України і волохами, які були вільними вояками, подібними до чорних клобуків у Пороссі.

Були відомі також перевізники та толковини — знавці різних мов степових народів. Разом з бродниками у документах Золотої Орди згадуються побережники — збирачі податків з суден, тамговщики, які надавали право проїзду, лодійники.

У 1147 році бродники разом із половцями приходили на поміч Олегові Святославичеві, в 1180 році брали участь у болгарській визвольній боротьбі, пізніше заходили на Угорщину.

Назва Бродники засвідчена в джерелах від половини XII до половини XIII ст. Її знають не тільки наші літописи (під рр. 1147, 1216, 1223), але угорські, папські та візантійські джерела. На жаль усі відомості про них тільки фрагментарні. У 1227 р. папа Григорій IX послав місіонерів проповідувати «in Cumanis et Brodnic terra vicina». У листі угорського короля Бели перераховані вороги Угорщини в 1254 р.: «Rutheni, Comani, Brodnici» і далі «Rusciz, Comani, Brodnici, Bulgaria». Угорські документи половини XIII ст. окреслювали наш степ як «Cumania et Brodnic terra illa vicina».

Відомі два осередки Бродників, один на східній, а другий на західній околиці Русі.

• Східні Бродники засвідчені у Повісті про битву на Калці, із якого виходить, що вони жили на Подонню, біля Донецьких бродів та торговельного «залозного» шляху. Крім того археологам вдалося знайти значну кількість поселень бродників на нижньому Дніпрі.
• Західні Бродники згадуються в угорських, папських та візантійських джерелах. Вони жили в Подунав'ї, на території поміж нижнім Дністром і Дунаєм. Там було скупчення торговельних центрів положених на бродах річок, як наприклад Черн на Дністрі, Яський торг на Пруті, Романів торг на гирлі річки Молдови в Серету, Малий Галич на Дунаї, або в гирлі великих річок, як Білгород у лимані Дністра. Деякі дослідники ототожнюють їх з берладниками.

• Самарь
• Хортиця (містечко біля Протолчого броду)
• Огрень (Ігрень)
• Адомах
• Бургун
• Республіканець (знайдені залишки поселення, бродницька назва поселення не збереглася)

• Берладь (Бирладь)
• Білгород
• Ясси
• Сучава (Сочава)
• Серет
• Малий Галич
• Баня

• Берладники

• М. Ф. Котляр. Бродники // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 379. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Бродники // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 112. — 1000 екз.
• Головко О. Б. Осіле населення степів та лісостепів Правобережжя Дніпра в удільну добу
• Хто такі бродники?
• Давнина Дніпропетровської області
• C. М. Вегерчук Етнополітична історія населення Карпато-Причорноморських земель (друга половина XI — перша половина XIII ст.)
• Пл. Павлов. Руски бродници, политически емигранти и авантюристи във Второто българско царство(болг.)

• Плохій, Сергій (2006). Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. Видання друге — К.: Критика, 495 с. ISBN 966-7679-86-1.