Вальтер Новотни

Першим місцем служби новоспеченого пілота-винищувача була навчальна частина, розміщена в Мерсебурзі. Але тут Новотни затримався ненадовго. Через два тижні (1 грудня 1940) його перевели в 54-ту винищувальну ескадру. Цей підрозділ, відоме «Зелене серце», став на наступні три роки для Новотни рідним домом. Саме там він з невідомого пілота перетворився в одного з найуславленіших асів Люфтваффе.

Спочатку його направили у власне навчальне крило 54-ї ескадри, де новачків готували до подальшої служби. В програму навчання входили «дитячі» польоти над тихими секторами вдалині від основних бойових дій. Наприклад, після німецького вторгнення в СРСР ескадрилья Новотни патрулювала Балтійське узбережжя, в той час як основні сили ескадри активно підтримували просування наземних військ до Ленінграда.

Саме під час одного з таких патрульних польотів 19 липня 1941 року лейтенант Новотни відкрив рахунок своїм перемогам. В той день він збив одразу три біплани І-153. Але при цьому і сам пілот виконав вимушену посадку на воду. Він три доби провів у надувній рятувальній шлюпці, доки, ледве живий не вибрався на естонський берег.

Як і більшість військових пілотів, Новотни був забобонним. Він завжди вилітав на бойові завдання в одних і тих же штанях, в котрих провів три дні в відкритому морі, скоро ці штани отримали таку ж славу, як і сам Новотни.

Протягом наступних 12-ти місяців рахунок здобутих ним перемог поступово збільшувався. Він перевалив за півсотню, коли 2 серпня 1942 року Новотни збив одразу сім літаків ворога. За це винищувач був нагороджений Лицарським хрестом. В березні того ж року крило розформували, і Вальтер Новотни став пілотом воюючої на Ленінградському фронті 1-ї групи 54-ї винищувальної ескадри.

25 жовтня 1942 року Новотни призначили командиром 1-ї ескадрильї І./JG 54. На початку 1943 року «Зелені серця» пересіли з Bf 109 на новий винищувач Fw 190. Саме на обладнаному радіальним двигуном Focke-Wulf Новотни досяг найвизначніших успіхів. Беспрецедентну серію перемог він відкрив 5 червня 1943 року, коли збив сотий літак ворога.

Новотни літав з трьома постійними партнерами. Про його квартет розповідали легенди. Поява Новотни в повітрі означала майже неминучу смерть ворога.

Незабаром пілот став командиром 1-ї групи JG 54 і всього за чотири місяці додав на свій рахунок ще 150 перемог. Першим з німецьких пілотів він отримав 250 перемог. 23 вересня 1943 року Новотни з рук Гітлера отримав Дубове листя (за 189 перемог) і Мечі (за 218 перемог) до Лицарського Хреста.

Після цього начальство вирішило, що життя гауптмана Новотни надто цінне, щоб ризикувати, і відправило його керувати навчальним підрозділом на південний захід Франції. Сім місяців (з лютого по вересень 1944 року) пілот провів у тихому місці біля підніжжя Піренеїв.

Але ситуація на фронті швидко погіршилася, і 20 вересня 1944 року Новотни направили в спеціальну команду, що складалася з двох ескадрилей, озброєних небувалими літаками — реактивними винищувачами Messerschmitt Me 262. Однак ситуація в небі над Німеччиною була зовсім іншою, ніж рік тому над Росією. Пілоти-союзники навчилися воювати.

Під час свого першого бойового вильоту майор Вальтер Новотни отримав завдання перехопити в умовах низької хмарності з'єднання американських бомбардувальників В-24 Liberator. Обставини бою так і залишились незрозумілими, на землі лиш чули кулеметні постріли, а по радіо був отриманий сигнал про загоряння двигуна. Після цього всі побачили круто пікуючий літак Новотни. Він упав за п'ять кілометрів від міста Ахмер. Пілот помер.