Васильців Василь Григорович

Заняття музикою розпочав з шести років, коли почав співати у капеллі духовного співу «Sol anime». Капелла вела активну концертну діяльність: виступала у храмах Львова, України та Польщі, давала концерти в освітніх та соціальних закладах, брала участь в конкурсах духовної пісні.

У 2003 році закінчив з відзнакою Львівську музичну школу № 2 по класу класичної гітари і вступив до Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича на відділ «Музичне мистецтво естради». Училище закінчив у 2007 році, отримавши диплом з відзнакою, як артист та керівник оркестру.

Навчаючись в ЛДМУ ім. С. Людкевича в 2004 році, вступив на заочне відділення Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Економічну освіту продовжив у Львівській комерційній академії на факультеті Міжнародних економічних відносин.

Як музикант брав участь у конкурсах гітаристів, виступав з колективами музичної школи в Україні, Польщі, Угорщині, Бельгії.

Свою першу пісню «Миті життя» написав 14 серпня 2001 року. У 2003 році видав збірку пісень «Де шукати щастя». У 2005 — книжку «Вогонь Землі (Мої перші 100 пісень)»[3], котра крім текстів, містила компакт-диск з аудіо-записами пісень у виконанні автора. Художнє оформлення зробив Ярослав Ракочий. 27 вересня 2006 року отримав на неї авторське свідоцтво.

Популярність Василя Васильціва почалася в українському секторі блогів LiveJournal, де здобули популярність пісні «Дякую, Руслано!» та «Кальмар, смажений кальмар». У жовтні 2005 було створено Інтернет-спільноту його шанувальників art_off, яке описувало стиль «під Васильціва» так[3]:

Це мистецтво важко схарактеризувати. Для когось воно примітивне, для когось недолуге, хтось бачить у ньому несмак, кіч, профанацію, дилетантство, хтось волів би, аби його не було... Та все ж більшість реагує на нього радісним сміхом, і байдуже, які причини має цей сміх

У 2006 році група Esthetic Education випустила сингл, а згодом і кліп Vasil Vasyltsiv, присвячену виконавцеві[3]. Ця пісня увійшла в 2007 році у їхній альбом Werewolf. Співпраця з Esthetic Education стала піком мейнстримної слави Васильціва[1].

24 грудня 2006 року на лейблі «Esthetic Music» вийшов перший ліцензійний альбом Василя Васильціва «Голденхітс»[3]. Мастеринг зробив Ілля Галушко. Фото для оформлення — Fako. Презентація відбулась у форматі першого концерту Василя Васильціва в клубі «Квартира Бабуїн» на Подолі. Альбом, який позиціонувався як наслідування улюбленого гурту Василя The Beatles, запам'ятався простими гітарними партіями, графоманськими текстами та невидатними вокальними даними Васильціва — але при цьому дозволив Василеві розвинути кар'єру успішного музиканта. Наступні роки він гастролює Україною, виступає на фестивалях та на телебаченні, дає інтерв'ю для ЗМІ[3].

В цьому ж році, за сприяння київського журналу «Афіша», сингл «Фанати» був включений у CD-збірник «Інді-групи». Презентація відбулась у «Disco Radio Hall».

Василь Васильців на концерті в Рівному, 2009

14 січня 2009 року вийшов другий ліцензійний диск «Дуже близько». Презентація відбулась у клубі «Picasso». Диск, крім 16 пісень, саунд-продюсерами яких виступили Микола Сало та Василь Васильців, містив відео-кліп «Зірка», за участі Анни Лазар та додаткові матеріали (слова з акордами пісень альбому і фотографії). Дизайн платівки реалізував Андрій Кльон.

10 березня 2009 року пісня «Я пливу» увійшла у CD-збірник «Євшанзілля-3»

Вів активну діяльність на телебаченні. Зокрема, був гостем ефірів програм «Guten morgen» на телеканалі М1, «Сніданок з 1+1», «Розбір Польотів» на телеканалі Інтер, «Програма Максимум в Україні» на ICTV, гостем-ведучим MTV Україна. Брав участь у музичному шоу «X-factor», а також був гостем «Званої вечері» на телеканалі СТБ.

У 2009 видав збірку «Я розвертаю тебе» яка крім текстів, містила акорди 69 нових пісень. Фотографії для обкладинки збірки зробив Андрій Янушевський. Макет видання для друку підготував Сергій Черкун.

Загалом Васильців є автором понад 300 пісень і композицій написаних в найрізноманітніших музичних жанрах. Презентував публіці свою творчість більш ніж 70-ма концертами (в різноманітних навчальних закладах, клубах, установах, на відкритих сценах, всеукраїнських фестивалях «Червона рута», «Пісня серця», «Moloko Music Fest», «Atlas Weekend», «Західфест», арт-клубах Львова, Києва, Хмельницького, Дніпра, Харкова, Тернополя, Луцька, Рівного, в оперних театрах Львова і Донецька). Став дипломантом конкурсу інструменталістів «Юні таланти Львова».

Концерти Васильціва в 2000-х відзначалися атмосферою, притаманною рок-музиці 1990-х: андеґраундні клуби на околицях міст, прихильники, які знають напам'ять пісні виконавця[1].

Протягом 2010—2011 років був автором, режисером та ведучим live-сторінки «Українські групи (Ukrainian groups)» в ефірі Львівської державної телерадіокомпанії. 11 травня 2011 року отримав авторське свідоцтво на сценарій інформаційно-розважального музичного шоу «Українські групи (Ukrainian groups)».

28 червня 2010 року, закінчив Львівську комерційну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальності 8.050108 «Маркетинг» та здобув кваліфікацію магістра з маркетингу (Диплом з відзнакою). Тема магістерської роботи «Обґрунтування маркетингових інструментів підвищення ефективності діяльності підприємства сфери послуг». Після завершення навчання працює за фахом маркетологом, паралельно продовжує писати пісні, хоча й більше не веде публічної музичної кар'єри[1].

З 2015—2018 рік, навчався в аспірантурі Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. Спеціальність 21.04.01 «Економічна безпека держави». Здобув науковий ступінь Кандидат економічних наук (прирівнюється до звання Доктора філософії — PhD). Тема дисертації «Організаційно-економічний механізм зміцнення економічної безпеки сектору інформаційних технологій». Опублікував 7 фахових статтей. Учасник 10 наукових конференцій.

У 2019 році переїхав до Китаю, зокрема, написав пісню і зняв музичне відео «Піднебесна». У лютому 2020 року повернувся в Україну у зв'язку з пандемією Covid-19.

Творчість Васильціва характеризується як музичне сміття, яке не викликає відрази, або через те, що з нього можна посміятися, або через естетизацію поганої музики. Надія Парфан пише про «синдром Васильціва» — явище, коли маргінальний музикант-медіанедоумок за повної відсутності музичного хисту відбувся в ролі серйозного музиканта без тіні епатажу.

Сам Васильців заявляє, що «розвиває власний музичний стиль, адже справжній артист має прагнути виходити за усталені рамки». Парфан описує стиль виконавця як «треш-музику», яка, на її думку, включає такі ознаки постмодернізму як карнавал, іронія, подвійне кодування, пастиш і шизофренія.

Васильців є першим прикладом музичного інтернет-мема в Україні, який зміг вийти за межі нових медіа та субкультури участі й здобути популярність у традиційній медійній та музичній сфері[3].

• Сторінка на сайті НАШЕ (тексти пісень)
• Сторінка на сайті Last.fm
• Канал на YouTube