Василівська ротонда

Василівська ротонда — самобутня пам'ятка волинської сакральної архітектури кінця XII століття в місті Володимирі у місцевості Василівщина на передмісті Заріччя. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами ґотики і романського стилю. Нинішній абрис з початку ХХ століття.

Василівська ротонда
50°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д.
Тип споруди церква і православний храм
Розташування Україна, Володимир-Волинський
Засновник Роман Мстиславич — ?
Початок будівництва кін. XII ст.
Кінець будівництва 1901 рік
Будівельна система цегла
Стиль українська ґотика
Належність ПЦУ
Адреса вул. Василівська, 30
Епонім Василій Великий
Василівська ротонда (Волинська область)
 Василівська ротонда у Вікісховищі

Належить до зразків храмобудівної діяльності князя Романа Мстиславича[1].

Історія
Елемент декору
Західний портал
Романська капітель порталу

За переказами збудована в 992 році й висвячена на честь святого Василія, патрона Великого князя Київського Володимира, в подяку за перемогу над племінним об'єднанням хорватів. Зведена за короткий час самою дружиною[2][3].

Досі офіційно датувалася кінцем XIII — початком XIV століття за аналізом цегли, характером кладки тощо. Вперше це датування висловили Володимир Антонович і Адріян Прахов після обстеження церкви у 1886 році. Севастіян Косович, що мав візитаційний опис усіх володимирських церков з 1695 року вказував, що біля церкви був дім зі школою і шпиталем. На балці плебанії був напис, що свідчив: «сия церков была создана в 1419 году». Проте на думку польського дослідника Міхала Валіцького, що дослідив ротонду в 1925 році, церкву збудовано на рубежі ХІІ-ХІІІ століть і спочатку будівля була романського типу, а готична перебудова її здійснена пізніше (після 1523 року)[4]. Цього ж датування дотримувався і Борис Возницький. На його думку Василівська ротонда була збудована одночасно з іншими подібними будівлями Європи[5]. На раніше існування храму вказують і археологічні знахідки. Ймовірно, що на місці теперішньої Василівської ротонди існував давніший дерев'яний храм.

Перша документальна згадка про храм походить з 1523 року, в зв'язку з передачею королем Жиґимонтом І права подавання на Василівську церкву князеві Василеві Михайловичу Санґушку[6].

Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним[7].

Лишається невідомою дата, коли права патрона церкви отримав господарський маршалок Петро Богданович Загоровський, однак у 1558 році він їх утратив. «Церков свєтого Василя мурованую в месте Володимерском з людми, землями» захопив князь Миколай Христофор Радивил. Збереглися неодноразові позови Петра Загоровського до Володимирського земського суду, в яких він позивав князів Миколая, Станіслава й Ольбрехта Миколайовичів Радзивилів намагаючись повернути церкву і засновану при ній обитель, що згадується єдиний раз під 1570 роком[8].

1585 року право подавання на Василівську церкву повернулося до Федора Загоровського. 1602-го Андрій і Олександр Загоровські скаржилися на київського унійного митрополита та володимирського і берестейського владику Іпатія (Потія), що попереднього року «наслав» своїх людей, які пограбували церкву і поглумилися над священиком[9].

З кінця XVII і до середини XIX століття ротонда знаходилася в запустінні. В 1844 році прибудовано нартекс, дах покрито бляхою. В 1900–1901 роках за проєктом російського архітектора К. Козлова абрис церкви перероблено в російсько-візантійському стилі. Добудовано ґанок, над нартексом з'явився другий ярус, де розташовано дзвони, увінчаний невеликою банею. Над ротондою збудовано цибулеподібний купол на барабані декорованому кокошниками.

З 1936 року парохом Василівської церкви був відомий композитор, диригент, публіцист і політичний діяч Михайло Тележинський[10].

Опис
Шиферна дошка, що була вмурована до стіни святині

Будівля центричного характеру в проєкції складається з восьми конх і двох прямокутних прибудов від заходу (ґанку з дзвіницею). Перекриття восьмипелюсткове склепінчате, апсиди — конхове. Підтримується підпружними арками, розпір від яких сприймається розміщеними зовні невисокими контрфорсами. Віконні прорізи декоровані символічними зображеннями сонця і місяця. Північна стіна прикрашена кам'яним порталом, західна — перспективним цегляним.

У стіні з північного боку знаходилася вмурована шиферна дошка з графіті, що зникла під час Першої світової війни. Напис доволі нерозбірливий. Ізмаїлу Срезневському вдалося відчитати « Помози Б(о)же ра(боу) (сво)єму … си крт в лђт(о) ŞΨБ». Останнє слово і літери вказують на 1194 рік, що дає змогу пов'язати зведення храму з будівельною діяльністю Романа Мстиславича[1].

Ймовірно послужила за взірець для каплиці-ротонди у Стовп'єнській вежі.

Була занесена до Державного реєстру національного культурного надбання під № 85/0[11].

Галерея
  • Реконструкція первісного вигляду
  • Вигляд церкви з другої половини XIX століття
  • Північний портал, до 1914 року
  • Вигляд Василівської ротонди, вдалині видніється собор Успіння Пресвятої Богородиці та Єпископський замочок (до 1917 року)
  • Поземна проєкція, 1929 рік

Примітки
  1. Іван Могитич. Василівська ротонда — лицарський храм Волині. — Луцьк, 2010.
  2. Ісаєвич Я. Д., Мартинюк А. І. Володимир-Волинський. Історико-краєзнавчий нарис. — Львів, 1983. — С. 22.
  3. Батюшков П. Н. Волынь, исторические судьбы Юго-Западного края. — Санкт-Петербург : Типография товарищества «Общественная Польза», 1888. (рос.)
  4. Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. — Równe : Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. — T. 2. (пол.)
  5. Новини з Володимир-Волинського[недоступне посилання з червня 2019]
  6. АЗР. — т. 2. — С. 154.
  7. ЦДІА України у Києві, ф. 27, оп. 1, спр. 1, арк. 131 зв.
  8. Сергій Горін. Монастирі західної Волині (Друга половина XV -перша половина XVII ст.). — Львів : Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2007. — C. 68.
  9. Архив ЮЗР, ч. І, т. 6. — С. 320–324.
  10. Шиманський П. Музична культура Волині 1 половини ХХ століття. — Луцьк, 2005.
  11. Волинська область[недоступне посилання з березня 2019]

Література
  • Сергій Горін. Монастирі західної Волині (Друга половина XV — перша половина XVII ст.). — Львів, 2007. — ISBN 978-966-658-105-4.
  • Іван Могитич. Василівська ротонда — лицарський храм Волині. — Луцьк, 2010.
  • Володимир Січинський. Ротонди на Україні. — Київ: Київ-Друк, 1929.
  • Святослав Терський. Княже місто Володимир. — Львів, 2010. ISBN 978-966-553-892-9.
  • Олександр Цинкаловський. Старовинні пам'ятки Волині. — Торонто, 1975.
  • Raczyński J., Walicki M. Z wycieczni naukowej zakładu architektury polskiej na Wołyniu // Przegląd historji sztuki. — Warszawa, 1929. — Zesz. 1-2. — S. 24-28. (пол.)
  • Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. — Równe: Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. — T. 2. — S. 371–383. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.