Веслав Гжимальський

Народився у Вадовицях 27 березня 1891 року. Син Юзефа Гжимальського, будівельного інженера. Навчався у V гімназії Львова. Отримав атестат зрілості 1900 року.[1] Закінчив Львівську політехніку. На початку грудня 1908 року у складі делегації львівського Кола архітекторів брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові.[2] 1909 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[3] Входив до складу комітету, який в рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі.[4] 1910 року був одним із найбільш активних організаторів виставки польських архітекторів у Львові. За власним проєктом оформив інтер'єри виставкових зал. Там же експонував низку робіт.[5] У 1911–1914 роках член мистецького об'єднання «Зеспул» (пол. Zespół). Входив до його правління.[6] Брав участь у колективній виставці об'єднання 1913 року у залах Технологічного інституту.[7] Експонував міські краєвиди на художній виставці 1916 року у Львові. Це зокрема роботи «Успенська церква», «Вірменський собор», «Бернардинський костел», «Старий арсенал».[8]

Від 1923 року викладав у Львівській політехніці. 1937 року іменований професором надзвичайним, а 1938 року — керівником кафедри декоративного рисунку і декорації інтер'єрів. Займався викладацькою діяльністю навіть в умовах окупованого Львова.[9] Від 1931 року викладав проєктування інтер'єрів у львівській Промисловій школі.[10] 1928 року прочитав доповідь у Львові на тему сучасних інтер'єрів у рамках серії лекцій у Міському музеї мистецького промислу.[11]

Проживав на вулиці Дверницького, 50 (тепер вулиця Мушака).[12] 20 січня 1941 року помер у Львові.

• Конкурсний проєкт перебудови в «англійському» стилі садиби Скібневських у селі Голозубинці Хмельницької області. Розроблений Гжимальським 1904 року, ще під час навчання у політехніці. Здобув перше місце. Експонувався в одній з рисункових зал політехніки.[13]
• Конкурсний проєкт українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[14]
• Два варіанти інтер'єрів архітектурної виставки 1910 року у Львові. Перший, більш коштовний, базувався на переосмисленні старослов'янського мистецтва у фантастичних формах. Не був реалізований, однак його проєкти експонувались на виставці. До реалізації прийнято другий простіший варіант. Там же на виставці Гжимальський експонував ескізи сільського костелу і малої церкви, проєкт виставкового павільйону.[5]
• Проєкт нової ратуші у Стрию. Виконаний у співавторстві з Т. Бауером та Мар'яном Осінським для конкурсу 1906 року. Здобув перше місце.[15]
• Проєкт будівлі Ремісничої палати у Львові. Розроблений для конкурсу 1912 року. Здобув III місце. Експонувався разом з іншими проєктами у залі Технологічного інституту на вулиці Нижанківського, 5.[16]
• Проєкт нового костелу святої Анни у Львові на конкурсі 1912 року. Не здобув призових місць, але отримав схвальну оцінку журі за високий мистецький рівень. Проєктом передбачався храм у формах «східних», більше характерних для церкви, ніж для латинського костелу.[17]
• Інтер'єри готелю «Краківського» у Львові — зал ресторану (спільно з Мар'яном Осінським), холл з вестибюлем, сходова клітка, трикімнатні апартаменти.[7] Проєкти декоративних розписів та вивісок.[18] Усі експонувались на виставці товариства «Зеспул» 1913 року.[7]
• Конкурсний проєкт ратуші в Дрогобичі (1913). Не здобув призових місць.[19]
• Типові проєкти для повоєнної відбудови сіл і містечок. Зокрема проєкт корчми, проєкти одно- і двокласової народних шкіл. 1918 року разом із роботами інших авторів увійшли до чергового альбому «Odbudowa polskiego miasteczka».[20]
• Проєкт нового Палацу мистецтв на площі біля домініканського костелу у Львові. Здобув третє місце на конкурсі 1920 року. Співавтор Калікст Кшижановський.[21]
• Цвинтарна каплиця в Золочеві. Проєкт розроблено для конкурсу близько 1922 року.[22]
• Нове оформлення інтер'єрів ресторану для пасажирів 3-го класу у головному залізничному вокзалі Львова.[23] Розписи у люнетах вестибюля. Роботи проведені протягом 1921–1922 років у тракті відбудови вокзалу після знищень Першої світової та Польсько-української воєн.[24] Пізніше втрачені.
• Конкурсний проєкт костелу в Руднику-над-Сяном (1923). Не здобув нагород, однак придбаний журі.[25]
• Одне з трьох других місць на конкурсі проєктів музичного кіоcку в Криниці-Здруй (1925).[26]
• Проєкт санаторію у Криниці-Здруй, що мав постати на вулиці Нітрібітта. Розроблений для конкурсу 1926 року. Не здобув призових місць, але був придбаний журі.[27]
• Житловий будинок професора Адама Груци на вулиці Ліста, 1 у Львові (бл. 1930).[9]
• Музична крамниця фірми «Konrad Kaim i Synowie» на вулиці Коперника, 11 у Львові. Оформлена у стилі конструктивізму.[28]
• Монументальний модерністичний костел у місцевості Знесіння у Львові. Проєкт обрано 1936 року на конкурсній основі. Будівництво розпочато 1937 року, але до початку війни не було завершене. Після 1991 року переданий греко-католикам і поступово перебудований.[29]
• Одна з трьох третіх нагород на конкурсі проєктів парафіяльного костелу в Коломиї 1938 року. Співавтори Доброслав Чайка і Едвард Кшижевський.[30]

• Бірюльов Ю. О. Ґжимальський Веслав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 619. — ISBN 978-966-7007-68-8..
• Бірюльов Ю. О. Ґжимальський Веслав // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка. — К : Поліграфкнига, Укрвидавполіграфія, 2007. — Т. 7. — С. 46. — ISBN 978-966-02-4457-3..
• Grzymalski Wiesław // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających. — Warszawa, 2003. — S. 90.
• Łoza S. Grzymalski Wiesław // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 105.
• Skrabski J. Kościół parafialny p. w. Matki Boskiej Królowej Polski i nowy kościół na Zniesieniu // Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 252. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.