Вирипаєв Іван Олександрович

Іван Олександрович Вирипаєв (нар. 3 серпня 1974, Іркутськ, РСФСР) — російський драматург, актор та режисер театру і кіно, сценарист, продюсер. Художній керівник театру «Практика» (2013 — 2016)[3], засновник продюсерської компанії WEDA (Польща)[4].

Вирипаєв Іван Олександрович
рос. Иван Александрович Вырыпаев
Народився 3 серпня 1974(1974-08-03)[1] (47 років)
Іркутськ, СРСР[1]
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, сценарист, драматург, кінорежисер, театральний режисер
Alma mater Іркутське театральне училищеd (1995) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Знання мов російська
Заклад Камчатський театр драми і комедіїd, Іркутське театральне училищеd, Практика (театр)d, Російський університет театрального мистецтва і Школа-студія МХАТ
Роки активності 1995 — тепер. час
Напрямок Нова драмаd[2]
У шлюбі з Поліна Агурєєва і Кароліна Грушкаd
Нагороди
IMDb ID 2196782

Життєпис

Батько — Олександр Миколайович Вирипаєв, викладач Іркутського педагогічного коледжу №1. Мати — Віра Тимофіївна Вирипаєва.

У 1995 році закінчив Іркутське театральне училище, після закінчення один сезон пропрацював актором Магаданського театру, згодом — два сезони актором Театру драми і комедії на Камчатці.

У 1998 році заснував Театр-студію «Простір гри» в Іркутську. Того ж року стає студентом [Вищого театрального училища ім. Б. Щукіна, навчаючись заочно на відділенні «Режисер драматичного театру».

У 1999 — 2001 роках викладає майстерність актора в Іркутському театральному училищі, на курсі Вячеслава Кокоріна. У 2005-у створив агентство творчих проектів у галузі кіно, театру і літератури «Рух Kislorod». У 2006 році працював арт-директором театру «Практика» (з квітня 2013 року обіймає посаду художнього керівника театру «Практика»).

Вирипаєв здобув популярність в Європі як театральний драматург, режисер, автор ряду проектів. Його постановки, а також вистави за його п'єсами йдуть в Польщі, Німеччині, Чехії, Болгарії, Англії, Франції, Канаді. П'єса «Сни» переведена англійською, французькою, німецькою, болгарською, польською мовами, п'єса «Валентинів день» переведена німецькою, п'єса «Кисень» переведена на ряд іноземних мов.

Викладав у Російському інституті театрального мистецтва, у школі-студії МХАТ, Варшавській академії театрального мистецтва.

У липні 2019 року виступив у київському Будинку кіно із творчою зустрічю «Світи Івана Вирипаєва Риболовля»[5][6][7].

Працює у Москві, живе у Польщі та Росії[8].

Сім'я
  • Перша дружина — Світлана Іванова-Сергєєва, актриса
    • Син Геннадій (нар. 1994)
  • Друга дружина (2003 — 2007) — Поліна Агуреева, актриса
    • Син Петро (нар. 26 жовтня 2004)
  • Третя дружина — Кароліна Грушка, польська актриса
    • Донька (нар. 2012)

Письменник-драматург
Іван Вирыпаєв на зустрічі із глядачами
П'єси
  • 1999 — «Сни»
  • 2000 — «Город, де я»
  • 2001 — «Валентинів день»
  • 2002 — «Кисень»
  • 2004 — «Буття 2»
  • 2006 — «Липень»
  • 2008 — «Пояснити»[9]
  • 2009 — «Танець Делі»
  • 2010 — «Комедія»
  • 2011 — «Илюзії»[10]
  • 2011 — «DREAMWORKS»
  • 2012 — «Літні осы кусають нас навіть у листопаді»
  • 2012 — «Пьяні»[11]
  • 2012 — «UFO»
  • 2014 — «Чому я навчився у змії»
  • 2015 — «Сонячна лінія»[12]
  • 2016 — «Інтерв'ю S-FBP 4408»
  • 2017 — «Іранська конференція»[13]
  • 2019 — «Хвилювання»

Театральний режисер

Фільмографія

Актор
  • 2002 — Щоденник вбивці — Іван Азовський
  • 2006 — Бункер, або Науковці під землею — Гвідон
  • 2006 — Бумер. Фільм другий — бомж у кав'ярні
  • 2015 — Порятунок — фотограф

Режисер

Сценарист

Продюсер
  • 2010 — Чисте світло

Театральні постановки п'єс в Україні

П'єси Івана Вирипаєва ставляться на сценах українських театрів:[14]

  1. 2004 — «Валентинів день» (реж. Леонід Остропольский, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки)
  2. 2004 — «Кисень» (реж. Володимир Снігурченко, Харківський авторский театр «Котелок»)
  3. 2005 — «Валентинів день» (реж. Микола Осіпов, Центр сучасного мистецтва «Нова сцена», Харків)
  4. 2006 — «Липень» (реж. Володимир Снігурченко, Харківський авторский театр «Котелок»)
  5. 2012 — «Ілюзії» (реж. Олександр Баркар, Deep (театральна студія), Луганськ)
  6. 2015 — «Танець “Делі”» (реж. Артур Невінчаний, Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»)
  7. 2016 — «Ілюзії» (реж. Стас Жирков, Театральна агенція «ТЕ-АРТ» / Київський академічний театр «Золоті ворота»)
  8. 2017 — «О ДВА» за п’єсою «Кисень» (реж. Влада Бєлозоренко, «Дикий Театр», Київ)
  9. 2018 — «Валентинів день» (реж. Марія Лук’янова, Український малий драматичний театр, Київ)
  10. 2018 — «Сонячна лінія» (реж. Олексій Райт, «МДТеатр» (Молодіжний драматичний театр), Харків)
  11. 2019 — «Мрії оживають» за п’єсою «DreamWorks» (реж. Давид Петросян, Київський академічний драматичний театр на Подолі)
  12. 2019 — «Шило на Мило» за п’єсою «Валентинів день» (реж. Денис Дикий, Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»)
  13. 2019 — «Сонячна лінія» (реж. Наталія Яновська, «Біла ворона», Київ)
  14. 2019 — «Сни» (реж. Ігор Дем’янюк та Іван Данілін, «На перехресті», Чернівці)
  15. 2019 — «DreamWorks» (реж. Олексій Райт, Харківський молодіжний драматичний театр)
  16. 2019 — «Ілюзії» (реж. Оксана Бандура, Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського)

Визнання та нагороди
  • 2004 — Лауреат молодіжної премії «Триумф»
  • Лауреат премії ім. Володіна «Надія російської драматургії»
  • Друга премія на міжнародному фестивалі сучасної драматургії у Гайдельбергу (Німеччина)
  • Гран-прі міжнародного фестивалю «Контакт» (м. Торунь, Польща) — за виставу «Кисень»
  • Лауреат премії фестивалю «Нова драма» (м. Москва) — за виставу «Кисень»
  • Лауреат премії «Золота маска» (м. Москва) — за виставу «Кисень»
  • Лауреат премії фестивалю «Кінотавр» у номінації «Кращий режисер» — за фільм «Кисень»
  • Приз Гільдії кінознавців та кінокритиків РФ «Білий слон»
  • 2004 — Гран-прі фестивалю «Нова драма» — за виставу «Буття 2»
  • 2007 — Гран-прі фестивалю «Нова драма» — за виставу «Липень»
  • Премія «Ніка» у номінації «Відкриття року» за дебютний фільм «Ейфорія»[15]
  • Спеціальний диплом журі фестивалю «Кінотавр» «За яскраве, експресійне образотворче рішення» за фільм «Ейфорія»
  • Приз незалежного молодіжного журі 63 МКФ у Венеції «Золоте левеня» за фільм «Ейфорія»
  • 2009 — Кращій драматург Німеччини
  • 2010 — Лауреат премії «Текстура: Ім'я»
  • Краща вистава XVIII «Міжнародного фестивалю мистецтв приємного та неприємного» (м. Лодзь, Польща)
  • 2012 — Головна нагорода за внесок у розвиток Паспорт «Політики» (Польща)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131362542 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. (unspecified title) — doi:10.1080/17503132.2018.1511260
  3. Іван Вирипаєв на сайті МХТ
  4. «У искусства нет табу»: интервью с Иваном Вырыпаевым (рос.). «34mag.net ». 28 січня 2018. Процитовано 2020-9-03.
  5. Сергій ВИННИЧЕНКО (3 серпня 2019). Наповнені «Світи Івана Вирипаєва» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 11 серпня 2020.
  6. Юлія БИРЗУЛ (22 липня 2019). Українські актори про «Світи Івана Вирипаєва» (ua). «Vomne.net». Процитовано 11 серпня 2020.
  7. Оксана ГРУШАНСКАЯ (22 липня 2019). Бізнес, тигр і мистецтво: що діється у світі Івана Вирипаєва (рос.). «ПроСтранство». Процитовано 11 серпня 2020.
  8. Анастасія ФАНЫШЕВА (13 травня 2016). Иван Вырыпаев уходит из театра современной драмы «Практика» (рос.). «Hello». Процитовано 2020-8-11.
  9. Алла ШЕНДЕРОВА (3 грудня 2008). Честный человек сегодня не может заниматься искусством (рос.). «OpenSpace.ru». Процитовано 2020-8-11.
  10. Иван Вырыпаев - Иллюзии
  11. Иван Вырыпаев «Пьяные» | Читка в ЦСДР (16+)
  12. Иван Вырыпаев Солнечная линия
  13. ИРАНСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ. Читка пьесы Ивана Вырыпаева
  14. Сергій ВИННИЧЕНКО (27 липня 2019). Антологія. Український театральний Вирипаєв (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 11 серпня 2020.
  15. Валерий КІЧІН (26 березня 2007). Остров «Ника». Юбилейная церемония старейшей кинопремии России (рос.). «Российская газета» — Столичный выпуск № 4324. Процитовано 2020-8-11.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.