Вихватнівці

Село Вихватнівці знаходиться між річками Тернава і Студениця (2-3 км.), неподалік від села Китайгород, на трасі на Бакоту Т 2317.

Перше поселення у цій місцевості знаходилося у Совому яру. Під час нападу татар воно було пограбоване і знищене, але невелика купа селян врятувалась у лісовій печері. Люди з врятованим скарбом переселилися на захід від Сового яру і біля криниць заснували нове село. Від слова «вихвачувати», тобто «збирати похапцем» (речі) і пішла назва сучасного поселення.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 735 осіб, з яких 290 чоловіків та 445 жінок[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 571 особа[2]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[3].

Біля села розташований заказник «Совий Яр», який займає 827 га. Назва заказника походить від назви урочища, у якому колись водилося багато сов. На крутосхилах Товтр вздовж р. Студениця розкинулися дубово-грабові ліси вперемішку з чагарниковим степом і кам'янистими відслоненнями. У «Совому Яру» є невеличка популяція зозулиних черевичків звичайних, яка щорічно милує око своїми неповторними квітами.

Тут зростають рідкісні аконіт Бессера, булатка великоквіткова, коручка чемерникоподібна, любка дволиста, підсніжник звичайний, проліска дволиста, які під кронами дубів, лип, кленів і ясенів, поміж ліщини, калини, бруслини європейської та кизилу створюють квітчастий візерунок від весни до осені.

Ранньою весною золотистими та сріблястими келихами бутонів і фіолетових квітів сону великого та сону чорніючого, золотистими голівками горицвіту весняного вкриваються степові пагорби, а в квітні білопінним цвітом квітують чагарники: терен і глід. Влітку «Совий Яр» манить прохолодою та боровиками, підосичниками, підберезовиками і моховиками. Казковості лісу надають мохи дікранум, тортула, грімія, евкладіум, які утворюють купинки біля джерел струмків і на вологих місцях, а деякі оселилися серед трав скелястих степових ділянок. Також тут можна побачити і лишайники, серед яких кладонії і меланіелії.

Тут трапляються рідкісні види птахів (змієїд, деркач, осоїд та інші) і ссавців (підковоніс малий, горностай, борсук звичайний, видра річкова). Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

У селі збереглися залишки маєтку (в поганому стані).

Тут також знаходиться броньована Покровська церква (1842, зведена на місці дерев'яної ж — але, певно, не броньованої — попередниці. Та згоріла в 1839 р. — і громада зібрала гроші на нову. Зібраних коштів, певно, було недостатньо — бо вдалося лише купити стару церкву з Миньковців. А кам'яний фундамент залишився ще від храму-попередника. Кам'яна прибудова походить, певно, з більш пізнього часу.

В селі — а скоріше, біля нього, в урочищі Совий Яр — колись була папірня, зведена крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою в 1912 р. Навіть фірмовий знак підприємства був із совою на паперовому рулоні. Папірню розібрали в 1930-х, а папероробну машину відправили в Дніпропетровськ — щоб через 32 роки повернути назад, на Поділля, на Проскурівську фабрику.

• Герасименко Ганна Федорівна (народилася 8 грудня 1940 року) — відома вишивальниця. Роботи Ганни Федорівни експонувалися на різноманітних виставках у Києві, Хмельницькому й, звичайно, у Кам'янці-Подільському. Окремі її роботи є в Росії, Італії, Японії, США.
• Крилатий Михайло Семенович (народився 23 вересня 1927 року) — український педагог, публіцист, письменник.

• Села Золотої долини: Китайгород, Вихватнівці : Дійсність і легенди / [Г.І. Юркова, В.І. Назаришина, В.С. Травінський та ін.]. – Кам‘янець-Подільський : ФОП Сисин Я.І. : Абетка, 2018. – 72 с. – ISBN 617-7052-84-4.