Вознесенівський узвіз

Рішенням Запорізької міської ради № 118 від 19 лютого 2016 року Дамба імені Ленінського Комсомолу булу перейменована на Вознесенівський узвіз[3].

Первинну назву Дамба імені Ленінського Комсомолу отримала 5 листопада 1962 року[4]. У цей день у Запоріжжі урочисто була відкрита дамба — магістраль, що з'єднала між собою «старе» і «нове» місто.

Наприкінці 1950-х років «стара» та «нова» частина міста була з'єднана лише вздовж трамвайної лінії по сучасній вулиці Яценка. Такий стан справ запоріжці вирішили виправити. На допомогу був покликаний сміливий задум — для з'єднання частин міста вирішили насипати величезну дамбу і прокласти по ній шляхопровід. Автором задумки цього об'єкту став запорізький архітектор Микола Жаріков. Для її здійснення в короткі терміни необхідно було навалитися усім світом, що загалом-то тут же і було зроблено. Будівництво було оголошено ударною комсомольською і стала народною. Вже тоді було вирішено, що це ударне будівництво увінчає пам'ятний монумент комсомольцям.

Старт грандіозного будівництва магістралі Ленінського Комсомолу (у народі — просто «дамба») було розпочато в березні 1959 році[5].

Над особливістю будови Запоріжжя в середині ХХ століття гості міста часто жартували. Мовляв, і не місто зовсім, а місто і півміста, між якими знаходиться ще і село. І заперечити їм було складно — до початку 1960-х Запоріжжя дійсно розділене на дві частини глибокою балкою Капустянка, в якій насправді тулилися ще Вознесенівські хатки.

З того часу, коли біля ДніпроГЕСу з'явилися перші будинки 6-го селища, Запоріжжя розділилося на дві частини — «стару» і «нову», які розмежовували глинисті кручі Капустяної балки. Саме тоді на балку прибули дві бригади комсомольців на чолі з архітектором Жаріковим М. С. на першому етапі робіт були виміри з теодолітами в руках. Трохи пізніше балка і зовсім пожвавилася. Як писала тоді газета «Запорізька правда:»

В одну з неділь сюди прибули сотні юнаків і дівчат. На питання про те, що вони збираються робити, дружно відповідали, що будувати нову магістраль.

Інструментами перших будівельників дамби були лопати і тачки — сучасної техніки спочатку бракувало. А ще, як колись дніпробудівці, дамбобудівельники працювали ногами — простуючи дружними колонами трамбували на насипу землю.

З травня 1959 року над будівництвом дамби працювало вже 50 самоскидів. Кожен день їм доводилося перевозити до півтори тисячі кубометрів землі. Її рівняли і ущільнювали вже три бульдозера, скрепер і котки. За порівняно невеликий термін розроблено, перевезено та укладено в спорудження понад мільйон кубометрів ґрунту.

Напередодні 1962 року запоріжці вирішили: дамбу необхідно здати на два роки раніше запланованого терміну. Навіть намітили точну дату введення споруди в експлуатацію — дамбу треба піднести в «подарунок Жовтню!», тобто до 7 листопада 1962 року на честь 45-річчя. Тому восени 1962 року на ударній будові був справжній аврал. Для дострокового завершення робіт асфальтчики видали за робочий день по півтори норми — виклали 900 м² асфальтного полотна замість 600. Всього ж на дамбі заасфальтували 39 тис. м² шляху, що дорівнювала майже 40 га. І обіцянку будівельники виконали: урочисте відкриття магістралі пройшла 5 листопада 1962 року. Мітинг відкривав перший секретар Запорізького міськкому партії Бондалетов І. В. В будівництві дамби брали участь практично всі трудящі міста. Одна тільки молодь відпрацювала на будівництві понад 50 тисяч людино-годин. На честь заслуг молодих будівельників у будівництві, на мітингу під час відкриття, новій споруді присвоєно ім'я «магістраль Ленінського Комсомолу»[6].

8 січня 1963 року о 14:00 зі сторони Жовтневої площі у напрямку старої частини міста відкрито тролейбусний рух. З цього дня почав працювати тролейбусний маршрут № 3 від Трансформаторного заводу (ЗТЗ) до площі Радянської[7].

На дамбі до 14 квітня 2016 року знаходився пам'ятник «Тривожна молодість», який було відкрито 29 жовтня 1968 році, приурочивши до святкування 50-річчя Ленінського Комсомолу. Автором композиції був відомий скульптор в Запоріжжі Микола Сергійович Соболь[8]. Монумент являв собою бюст комсомольця в будьонівці. У бійця в камені було втілене суворе, але молоде обличчя, рішучий погляд, звернений вперед. Зображений скульптором юнак, незважаючи на юний вік, дивився на світ рішуче і суворо. Матеріалом для пам'ятника послужив декоративний цемент білого кольору. Висота стели перевищувала 2,5 метра, а довжина сягала 5 метрів. На стіні позаду (стіна у вигляді прапора) накладними буквами було написано текст відомого комсомольського гімну: «У влади орлиною орлят мільйони і нами пишається країна» та роки 1918 —1968.

За часів СРСР монумент вважався однією з найцінніших пам'яток Запоріжжя, а з приходом нової влади його популярність значно зменшилася.

Пам'ятник «Тривожної молодості» неодноразово потрапляв під удари вандалів: його традиційно розмальовували по кілька разів на рік, зазвичай — напередодні комуністичних свят[9].

• Пам'ятник «Тривожна молодість» у народі мав назву «Фантомас» за приголомшливу подібність з Жаном Маре, який наприкінці 1960-х років з'явився на радянських екранах в зеленій масці[10].
• Ще в радянські часи постійним приводом для жартів, щодо відсутності рук у монументу, запоріжці жартували, що комсомольці у нас без рук або руки у них ростуть не з того місця[11].
• Є така легенда, що коли чеській делегації показували новозбудований об’єкт, то вони запитали — А що ж там, під асфальтом? — «Земля» — здивовано відповіли запоріжці. «А у нас би там були гаражі» — відповів представник чеської делегації[12].
• Біля цього пам'ятника традиційно збиралися «престарілі» комсомольці, щоб відсвяткувати своє фахове свято.

21 березня 2016 року розпорядженням № 115 голови Запорізької обласної державної адміністрації було зобов'язано місцевій владі протягом місяця демонтувати ряд радянських пам'ятників і пам'ятних знаків в Запорізькій області, серед яких був і пам'ятник «Тривожна молодість», який підпадав під декомунізацію[13].

13 квітня 2016 року розпочалася підготовка до демонтажу пам’ятнику «Тривожній молодості», в цей день були демонтовані ордена та літери[14].

14 квітня 2016 року основна частина монументу «голова в будьонівці» покинула свій п'єдестал — об 11:22 була знята краном і занурена в кузов вантажного автомобіля. До речі, вага «комсомольської голови» — 25 тонн[15][16].

20 травня 2016 року врешті решт було демонтовано і постамент[17].

12 січня 2018 року на сайті Запорізької мерії з'явився проект рішення, згідно з яким вирішили списати пам'ятник з балансу районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району та продати на вторсировину. Міська влада оцінила пам'ятник «Героїчної молодості» у 432217,69 гривень[18].

На Вознесенівському узвозі рідкісне в Запоріжжі явище — окрема смуга для громадського транспорту.

Поблизу колишнього пам'ятника «Тривожна молодість» розташований невеликий сквер, трамвайний парк та кілька студентських гуртожитків.

З Вознесенівського узвозу відкривається вигляд на запорізьку телевежу, біля неї знаходиться телецентр, в якому розташоване обласне державне телебачення — UA: Запоріжжя.

Висота дамби дозволяє побачити багато чого, що з Соборного проспекту приховане будинками. Якщо поглянути праворуч — то дуже добре видно заводи та їх шкоду екології міста. Селище Зелений Яр знаходиться в низині, і вітер із заводів часто приносить туди усю таблицю Менделєєва. Ліворуч — на дальному плані видніється острів Хортиця — один із найбільших річкових островів Європи на річці Дніпро.

На межі Олександрівського та Вознесенівського районів Соборний проспект перетинається із вулицею Перемоги, яка півколом охоплює Вознесенівський район, названий на честь колишнього села Вознесенка, яке було тут до моменту злиття із Запоріжжям. Назва збереглася як у пам’яті людській, так і у різних назвах, наприклад, ринку.

Наприкінці Вознесенівського узвозу розташовувався один з перших у місті Запоріжжя — супермаркет «Billa», який пропрацював з восени 1999 року до 31 липня 2017 року. 7 грудня 2017 року, на його місці, відкрився п'ятий за рахунком в місті Запоріжжя супермаркет «Varus»[19].

По обидва боки Вознесенівського узвозу на перетині з вулицею Гагаріна встановлені державний прапор України та прапор Запоріжжя.

Пам'ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС

11 вересня 2017 року було розпочато будівництво пам'ятника «чорнобильцям» на Вознесенівському узвозі, замість демонтованої «Тривожною молодості», загальною вартістю 12,4 мільйона гривень. Благоустроєм території разом зі зведенням пам'ятника займалося ТОВ «Іоліт». Проект пам'ятника виконаний архітектурною майстернею Віктора Лукашева. Скульптор пам'ятника — Рубен Оганесян, головний архітектор — Вадим Петренко.

У центрі композиції — дев'ятиметрова розколота металева арка, яка символізує собою тимчасовий портал, що розділяє життя нашої планети на періоди« «до» і після «Чорнобильської катастрофи». Основою для порталу є велика нахилена плита, облицьована темно-сірим гранітом, символ випаленої землі, на якій розміщена куля з нержавіючої сталі. Куля, за задумом авторів проекту, символізує атом, який вийшов з-під контролю, але зупинений. Вся композиція встановлена на майданчику круглої форми — це нагадує про планетарному масштабі катастрофи[20].

Проєктом було передбачено підсвічування скульптури у темний час доби[21][22]. Планувалося завершити будівельні роботи до 31 березня 2018 року, але терміни були перенесені[23]. Після цього залишався час на виконання благоустрою, аби 26 квітня 2018 року відбувся мітинг, присвячений 32-й річниці Чорнобильської катастрофи, біля встановленного пам'ятника «Героям Чорнобиля» в оновленому сквері[24][25][26].

26 квітня 2018 року, до 32-ї річниці Чорнобильської катастрофи, у Запоріжжі відбувся мітинг-реквієм, на якому на честь учасників ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції пам'ятник було відкрито[27].

• 
  Вознесенівський узвіз
• 
  Залишики після демонтажу пам'ятника «Тривожна молодість»
• 
  Будинок побуту «Ювілейний»

• Історія запорізької дамби (рос.)
• Транспорт Запоріжжя
• Атлас: Запоріжжя до кожного будинку / ред.: О. В. Онищак, Г. М. Кошова. — 1:19000. — К.: Картографія. — 96 с. — Зміст: Схема розміщення сторінок плану міста; План міста, масштаб 1:19 000. Покажчик вулиць