Вулиця Володимира Великого (Львів)

Ву́лиця Володи́мира Вели́кого — одна з магістральних вулиць у Львові, знаходиться у Франківському районі, в місцевості (Кульпарків та сполучає вулиці Кульпарківську та Виговського з вулицею Стрийською, утворюючи перехрестя з вулицею Княгині Ольги. Прилучаються вулиці Боткіна, Василя Симоненка, Айвазовського, Тролейбусна та Янева.

Вулиця Володимира Великого
Львів
Вулиця Володимира Великого (2008)
Вулиця Володимира Великого (2008)
Місцевість Кульпарків
Район Франківський
Назва на честь Володимира Великого
Колишні назви
Дрога до закладу на Кульпарковє, Закладова, Кранкенґаусштрассе, Закладова, Артема
польського періоду (польською) Zakładowa
радянського періоду (українською) Артема
радянського періоду (російською) Артёма
Загальні відомості
Протяжність 2 600
Координати початку 49°48′29″ пн. ш. 24°01′08″ сх. д.
Координати кінця 49°48′42″ пн. ш. 23°59′04″ сх. д.
Поштові індекси 79026,[1] 79053,[2] 79071[3]
Транспорт
Автобуси № 9, 16, 18, 45; 7Н[4]
Тролейбуси № 23, 23А [4]
Маршрутні таксі № 11, 13, 21, 38, 41, 44, 48, 51; приміські — № 108, 114, 115, 131, 287[4]
Зупинки громадського транспорту «Автобусний завод», «Вул. Янева», «Коледж телекомунікацій», «Вул. Володимира Великого», «Універсам „Океан“», «вул. Боткіна»[4]
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники пам'ятний знакна згадку про православну церкву Святого Введення,
Храми Храм Вознесіння Господнього, церква Стрітення Господнього
Навчальні заклади Львівський коледж телекомунікацій та комп’ютерних технологій Національного університету «Львівська політехніка»
Заклади культури кіноцентр «Lviv Film Center»
Поштові відділення ВПЗ № 26 (вул. Стрийська, 78)[1]
ВПЗ № 53 (вул. Володимира Великого, 22)[2]
ВПЗ № 71 (вул. Кульпарківська, 131)[3]
Комерція готель «Гетьман»
Парки Парк «Горіховий Гай»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Володимира Великого у Вікісховищі

Назва

На початку 1930-х років називалася Дорога до закладу на Кульпаркові, у 1933 році отримала назву Закладова, тому що вела до «закладу», психіатричної лікарні на Кульпаркові (протягом німецької окупації— Кранкенгаусштрассе). У 1946 році отримала назву Артема, на честь радянського партійного діяча Федора Сергєєва (Артема). Сучасна назва — з 1990 року, на честь князя київського Володимира Великого.

Історія та забудова

В межах вулиці раніше існувало підміське село Липники, яке належало до приміської громади Кульпаркова. У 1926—1927 роках за проектом архітектора Людомила Гюрковича на Кульпарківському цвинтарі споруджена необарокова римо-католицька капличка, що по Другій світовій війні стала православною церквою Святого Введення. На початку 1970-х років під час підготовки до будівництва капличка та цвинтар були знищені. За часів незалежності на згадку про місцезнаходження православної церкви Святого Введення, зруйнованої у 1973 році радянською владою, за будинком № 34 встановлений пам'ятний знак-хрест.

У 1960—1970-х роки уздовж вулиці було збудовано житловий масив стандартних п'яти- та дев'ятиповерхових житлових багатоквартирних будинків — перша забудова житлового масиву «Південний».

Під № 2, на розі з вулицею Стрийською, у 1975 році за проектом архітекторів Б. Гапи та Володимира Дорошенка зведена 12-поверхова споруда видавничо-поліграфічного комплексу «Вільна Україна». За радянських часів тут містилися видавництво «Вільна Україна» обласного комітету КПРС та редакція газети «Львівська правда», а також магазин «Союздрук». Нині в будівлі розташовані видавництво ВАТ «Вільна Україна», редакції газет «Високий Замок» та «Львівська реклама», працює магазин книг та канцтоварів, а також деякі приміщення винаймають приватні структури.

Під № 4— офісна будівля радянських часів. Тут міститься Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка, а також офіси приваних фірм.

Під № 12— Львівський коледж телекомунікацій та комп'ютерних технологій Національного університету «Львівська політехніка», створений на початку квітня 1945 року, як львівський технікум зв'язку. Відповідальним за створення навчального закладу був призначений Сорокін П. І. і вже 27 травня 1945 року уряд видає розпорядження № 8024 про організацію Львівського електротехнікуму зв'язку. Першим директором стає Якунін П. Н., а під навчальний корпус виділено приміщення на вул. Січових Стрільців, 7. Під час керівництва навчальним закладом Фатуєва К. І. (1952—1973 роки), розпочато будівництво навчального та лабораторного корпусів на тодішній вулиці Артема, 12 (нині— вул. Володимира Великого), а за наступного директора Гуцалова Є. Ф. (1973—1976 роки)— завершено будівництво навчальних корпусів. У 1980-х роках серед 48 галузевих навчальних закладів Міністерства зв'язку СРСР технікум став потужним навчальним центром з підготовки спеціалістів зв'язку. У 1998 році— вищий навчальний заклад першого рівня акредитації і отримує ліцензію на підготовку фахівців за напрямом «Телекомунікації», а 2000 року— ліцензію на підготовку фахівців за спеціальністю «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж». У листопаді 2002 року навчальний заклад переходить у підпорядкування Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій як Львівський технікум ДУІКТ. У травні 2004 року технікум реорганізованиц у Львівський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. 12 листопада 2018 року Львівський коледж Державного університету телекомунікацій розпочинає процес входження в структуру Національного університету «Львівська політехніка» як коледж телекомунікацій та комп'ютерних технологій НУ «Львівська політехніка». 2 січня 2019 року згідно Наказу Міністерства освіти і науки України № 1-1-10 Львівський коледж Державного університету телекомунікацій увійшов в структуру НУ «Львівська політехніка» як відокремлений структурний підрозділ під назвою відокремлений структурний підрозділ— Коледж телекомунікацій та комп'ютерних технологій Національного університету «Львівська політехніка».[5]

Під № 26-А. Рибний магазин «Океан». Будівля збудована у 1982 році за спільним проектом архітекторів Василя Каменщика та Ярослава Мастила.[6] На зовнішньому фасаді нанесена «океанічна мозаїка», автором якої є відомий живописець Володимир Патик.[7]

Наприкінці 1980-х років на розі з вулицею Княгині Ольги збудували найбільший за площею, на той час в УРСР, універмаг «Львів» (нині його жартома називають Бастилія).

Під № 50 — колишній готель «Карпати», споруджений у 1984 році, а від 1990-х років — «Гетьман». У фоє готелю знаходиться бронзове погруддя Т. Г. Шевченка.

Під № 52 — шестиповерховий адміністративно-виробничий корпус Державного проектного інституту № 14 (нині— Львівський проектний інститут), споруджений у 1960-х роках. Нині будівлю займає офіс української ІТ-компанії «SoftServe».

Під № 58— гіпермаркет «Ашан Південний», відкритий 10 вересня 2015 року у новозбудованому ТЦ «Уніцентр», котрий став другим за ліком гіпермаркетом цієї мережі у Львові.[8]

Інфраструктура

Транспорт
Транспортна розв'язка на перехресті вул. Володимира Великого і вул. Княгині Ольги

Вулицею прокладено тролейбусний маршрут № 3[4] та декілька автобусних маршрутів. Від 1 липня 2019 року змінилася нумерація тролейбусних маршрутів у Львові. Згідно цих змін, колишній тролейбусний маршрут № 3 став № 23.[9] Вулиця заасфальтована, має по дві смуги руху у кожен бік.

Обслуговування

Послуги з управління багатоквартирними будинками, що знаходяться на вул. Володимира Великого надають три комунальних підприємства — ЛКП «Південне»,[10] ЛКП «Сонячне»,[11] та ЛКП «Магістральне».[12] Охороною громадського порядку в межах діяльності кожного з перелічених ЛКП займається певних дільничний пункт поліції Франківського ВП ГУНП у Львівській області. Так, зокрема, ЛКП «Сонячне» обслуговує дільничий пункт поліції, розташований на вул. Володимира Великого, 5, ЛКП «Магістральне»— вул. Науковій, 32а та ЛКП «Південне»— на вул. Кульпарківській, 139.

Культові споруди

Поблизу перехрестя з вулицею Тролейбусною у 1996 році збудовано греко-католицькій храм Вознесіння Господнього. Згодом у 2004—2005 роках поряд з храмом, за проектом архітектора Юрія Верхоли, збудовано будівлю навчально-катехитичного центру парафії із дзвіницею, яка прикрашена мозаїчною іконою Діви Марії (автор мозаїки художник-монументаліст Григорій Олексюк).

На вулиці Василя Симоненка, що сполучається з вулицею Володимира Великого збудовано найбільшу сучасну культову споруду міста — Церква святих Володимира і Ольги.

Будівництво Церкви Стрітення Господнього

В парку «Горіховий Гай» закінчується будова дерев'яної церкви, освяченої на честь Стрітення Господнього. Храм належить ПЦУ.

Культура та відпочинок
Парк «Горіховий Гай»

У 1970-ті роки з парного боку вулиці Володимира Великого був закладений парк «Горіховий гай» (до 1990-х років— «30-річчя звільнення Львова») з двома ставками.

Кінотеатр «Сокіл»

Посеред парку розташований львівський кіноцентр «Lviv Film Center», відкритий у 1978 році як дитячий кінотеатр «Орлятко», на початку 1990-х років перейменований на «Сокіл». У середині 1990-х років кінотеатр тимчасово припинив кінопоказ, але відновив свою діяльність у 2003 році.

Пам'ятники та меморіальні таблиці

Біля будівлі поліграфічного комбінату видавничо-поліграфічного комплексу «Вільна Україна» у 1970-х роках був встановлений пам'ятний знак на честь газети «Правда», демонтований у 1990-х роках.

Примітки
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-26. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 3 серпня 2019.
  2. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-53. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 3 серпня 2019.
  3. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-71. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 3 серпня 2019.
  4. Маршрути громадського транспорту міста Львова. eway.in.ua. Укрпошта. Процитовано 3 серпня 2019.
  5. Офіційна сторінка ЛКТКТ НУ «Львівська політехніка». ktkt.com.ua. Процитовано 25 червня 2020.
  6. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 246—247.
  7. На Володимира Великого реконструюють радянську будівлю магазину «Океан». Візуалізація
  8. У Львові відкриють другий гіпермаркет мережі «Ашан»
  9. Піщула Г. З 1 липня 2019 року змінюється нумерація маршрутів міських тролейбусів
  10. ЛКП «Південне»
  11. ЛКП «Сонячне»
  12. ЛКП «Магістральне»

Посилання

Джерела
  • Мельник І. Володимира Великого вулиця // Енциклопедія Львова. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 423—424. — ISBN 966-7007-68-8.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 13, 75, 81, 102, 109, 125. — ISBN 966-603-115-9.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 346—349. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 321. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-076-6.
  • Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 246—247. — ISBN 5-7705-0178-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.