Віта (річка)

Річка Віта бере свій початок за 2 км на північний захід від с. Підгірці, Обухівського району. В її басейні знаходяться також села Ходосівка та Лісники, а також місцевості в межах Голосіївського району Києва — Пирогів та Віта-Литовська.

Довжина р. Віта - 13,9 км, площа басейну - 244 км². Пересічна ширина річища у середній течії 7 м, долини - 2,5 км. Річище прямолінійне, місцями штучно спрямлене (21,5 % довжини).

В районі Києва, на південній околиці селища Віта-Литовська, до Віти зліва впадють річки Сіверка і Петіль, а трохи нижче за течією — Струмок Віта (річка Мала Віта[1]), що бере свій початок у селищі Хотів. Причому, притока Сіверка є значно довшою (29,2 км), ніж сама річка Віта. Віта впадає у Дніпро на південь від Жуків острова.

Карта околиць Києва, середина ХІХ ст. (з позначенням р. Віта)

Річка розташована на південній околиці Києва, за межами міської забудови. Тече в північно-східному напрямку — в бік, протилежний течії Дніпра, тому має дуже малий похил — 0,165 м/км. Після створення Канівського водосховища Віта зазнала підпору. Це призвело до ще більшого уповільнення течії і сильного заростання русла. Трапляються випадки, коли через зміни рівня води у Дніпрі її рух у гирлі змінюється на зворотний.

Середня багаторічна витрата води — 0,58 м³/секунду. Середній багаторічний обсяг стоку води — 18,3 млн. м³ на рік . Причому, дещо більше половини стоку формує річка Сіверка.

За хімічним складом вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з мінералізацією близько 770 мг/дм³ та твердістю води 6,6 мг-екв/дм³.

На показники якості води в річці впливає полігон захоронення побутових відходів неподалік від села Пирогів. Фільтрат, що утворюється в тілі полігону, забруднює підземні води, які в свою чергу є складовою річкового стоку.

• Юрівський ландшафтний заказник - об'єкт природно-заповідного фонду Київської області.
• Лісники - ботанічний заказник загальнодержавного значення, який є природоохоронною територією і входить до складу Голосіївського національного природного парку.
• Садово-парковий комплекс НАН України "Феофанія".
• Ходосівське городище скіфських часів (V ст. до н.е.).
• Хотівське городище скіфських часів (IV–VI ст. до н.е.) - пам’ятка археології України національного значення.
• Змієві вали - фрагменти залишків валів біля сіл Ходосівка та Круглик.
• Фрагмент тунельного переходу під Дніпром — близько 40 метрів військового секретного тунельного переходу, який будувався у 1936-1941 рр. під руслом Дніпра, як складова частина Київського укріпленого району (фрагмент на поверхні, у заплаві Струмка Віта між Хотовом та Пироговом).
• Археологічні пам'ятки басейну річки Віти описано В.О.Петрашенко та В.К.Козюбою[2].

Про назву

• За розповідями старожилів, місцеві мешканці річку українською називали не Ві́та, а Вита́ (з наголосом на останній склад) від слова «вита́ти" ("витися»), тобто «річка, яка вита́є (в'ється)».
• З таким же наголосом вживалося слово "Вита́" і до назви села Віта-Литовська (у 1957 р. включено у межі Києва). Причому, говорилося скорочено - село Вита́.
• Російською у ХІХ ст. (Д. П. де ля Фліз, 1854 р. та Л. Похилевич, 1864 р.) річку називали "Вета"[3][4]).
• Струмок Віта, який сьогодні ще називають річка Мала Віта[1], у працях краєзнавців ХІХ ст. називався річка Хотівська (за Д. П. де ля Флізом)[3], річка Хотівка (за Л. Похилевичем)[4], - від назви Хотів - передмістя Києва, через яке вона протікає.

Про розміри

• Раніше, зокрема в працях Д. П. де ля Фліза[3] (1854 р.) та Л. Похилевича[4] (1864 р.) витоком річки Віта (рос. - Вета) вважався витік теперішньої річки Сіверка, яка на сучасних картах є лівою притокою Віти (протікає через населені пункти Віта-Поштова, Круглик, Кременище, Ходосівка). Див. також карту ХІХ ст. Таким чином, річка Віта в такому форматі була значно довшою.

• Річка Сіверка
• Струмок Віта
• Віта-Поштова
• Віта-Литовська

• Київ - Енциклопедія
• «Розчищення» річки Віта — єдиної річки на Київщині, що збереглась у природному стані, призведе до знищення державного заказника «Лісники» // Національний екологічний центр України.
• Живі та мертві річки Києва. - Українська газета. 2008, № 45(185)
• Остання річка Києва – Віта. – Пізнавальний сайт «Географія».

• Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. – Киев, 1854.
• Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – Киев: Киево-Печерская лавра. – 1864.
• Хільчевський В. К. Гідрохімія малої київської річки. / У кн.: Київ як екологічна система: природа – людина – виробництво – екологія. – К., 2001. - С. 184-189.
• Пелешенко В.И., Горев Л.Н., Хильчевский В. К. Качественная оценка вод водоемов и малых водотоков Киева и Киевской области // Фізична географія і геоморфологія. – 1981. – Вып. 25. - С. 102-108.
• Хотів: з давніх давен і до сьогодення [Електронний ресурс] / М. Г. Безпечний, В. К. Хільчевський, Л. М. Лупеха, І. М. Кісіль / За ред. В. К. Хільчевського.- К.:ДІА, 2009. — 108с. — ISBN 978-966-8311-51-2