Хотів

Ландшафт. Мальовнича горбисто-рівнинна територія Хотова, яка є частиною ландшафту Київського плато, порізана ярами і балками. На угіддях — родючі суглинкові сіроземи, а також дерново-підзолисті та супіщані ґрунти. Місцями до села підходить мішаний ліс (дуб, граб, береза, сосна).

Гідрографія. Хотів поділяється на дві частини малою річкою, яка на сучасних картах позначена як Струмок Віта́, щоб не дублювати назву головної річки. Давніші назви — річка Хотівка або Донашка (за Л. Похилевичем)[1], Хотівська (за Д. П. де ля Флізом)[2]. Її довжина 12,6 км, впадає біля Пирогова у річку Віта́, праву притоку Дніпра. Є два ставки.

Перша задокументована згадка про с. Хотів датується 1465 р.[3], тому його прийнято вважати за дату заснування села.

З кінця XVI ст. Хотів належав Києво-Печерській лаврі. У 1572 році урочище Хотів було зафіксоване як власність Феодосіївської церкви, яка належала до Києво-Печерського монастиря, королівським ревізором земянином Семе­ном Тріскою. У 1587 році архімандрит цього монастиря Мелетій Хребтович Богуринський позивався на княгиню Настасью Воронецьку за наїзд на «манастирський ґрунт Хотів». Сторони досягли домовленості про обмін ґрунтами під час з'ясування взаємних претензій на Хотів, але її виконання затяглося до 1589 року. 1628 року помісною грамотою архімандрита Хотів було віддано Самуїлу Володкевичу у пожиттєве володіння. З 1682 року він знову значиться серед маєтків обителі.[4]

Відомо, що через село проходив Богдан Хмельницький, який видав тут указ для свого війська в 1652 р. У XIX ст. Хотів став адміністративним волосним центром Хотівської волості Київського повіту Київської губернії (наприклад у 1864 р. до волості входили села: Хотів, Пирогів, Лісники, Ходосівка, Гвоздів, Підгірці та Креничі)[1]. Хотівську волость скасовано у 1924 р.

У ЦДІАК України[5] зберігаються метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Костянтина і Єлени (Царекостянтинівської) с. Хотів (з приписним хутором Феофанія) Київської сотні Київського полку (XVIII ст.); з 1781 р. - Київського повіту Київського намісництва; з 1797 р. - Київського повіту Київської губернії; ХІХ ст. — Хотівської волості Київського повіту Київської губернії.

Поселення на території сучасного села існувало ще в VI столітті до н. е. Це Хотівське городище скіфських часів, розташоване на високому плато між Хотовом і Феофанією — найпівнічніше зі скіфських городищ України. Верхівка плато площею 31 га була обнесена земляним валом, схили укріплені ескарпом, а вздовж підніжжя проходив рів[6]. Вал ще й досі зберігся на західному, східному і в окремих місцях південного краю плато. На східному та західному схилах добре видно і ескарп, під яким розташована тераса зі стежкою. За народним переказом, який записав Лаврентій Похилевич, у давнину на городищі було місто з замком якогось князя Сірака (Сіряка, Серяка).[7] Околиці городища дотепер називають Серякове урочище.

Хотівське городище має статус пам'ятки археології національного (спочатку республіканського) значення з 1965 року[8]. В 2007 році більшу частину городища вивели з-під охорони, а в 2009 на ньому почалося будівництво маєтку бізнесмена Юрія Косюка. Воно знищило північну частину городища,[9][10] одну з найбагатших залишками давніх споруд і оточену найвищою ділянкою оборонного валу[6]. Пізніше роботи почалися в південній та східній частинах, які в генплані Хотова теж заплановані до забудови. Зокрема, був засипаний давній східний в'їзд. На півдні городища, згідно генплану, намічено прокладення вулиці Паркової [11].

Через заплаву струмка Стратівка на відстані 1,5 км розташовані залишки валів, можливо, іншого древнього городища.

• 
  Хотівське городище у 2008 році.
• 
  Хотівське городище у 2016 році.
• 
  Край Хотівського городища. На задньому плані видно вал, а під ним праворуч — зовнішній край рову. Фото 2009 р. (наступного року ця частина городища була знищена будівництвом маєтку).
• 
  Маєток Юрія Косюка на Хотівському городищі.

Відомі уродженці

• Барбара Валентин Петрович (17 квітня 1959 року) — український правник, заступник Голови Верховного Суду України — секретар Судової палати у господарських справах, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук.
• Данілов Володимир Георгійович (1969—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Масарик Василь Степанович (19 лютого 1921 року — 1973 року, м. Київ) — український кінорежисер.
• Хільчевський Валентин Кирилович (23 грудня 1953) — український вчений-гідролог-гідроеколог, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний працівник гідрометслужби України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Адамович Дарина Андріївна (1931—2008) — радянська овочівниця.

Відомі мешканці

• Левко Лук'яненко (24 серпня 1928 р. — 7 липня 2018 р.) — український політичний та громадський діяч, дисидент. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Політик та громадський діяч, народний депутат України. Герой України. Письменник. Автор «Акта проголошення незалежності України». Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.

• 
  Герб с. Хотів, затверджений 2006 р. (автори : М.Г. Безпечний, В.К. Хільчевський)
• 
  Герб с. Хотів (формат Українського геральдичного товариства, 2012 р.)
• 
  Хотівський навчально-виховний комплекс (НВК) - школа-гімназія, 2008 р.
• 
  Хотівський НВК (споруда 1964 р., реконструкція 2008 р.)
• 
  Церква у Хотові, споруджено 2006 р. (УПЦ Московського патріархату)
• 
  Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., споруджено 2008 р.

Панорама Хотова. На задньому плані — Хотівське городище.

• Герб Хотова
• Хотів: з давніх давен і до сьогодення (книга)
• Хотівське городище
• Струмок Віта́
• Річка Віта́
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Хотів: з давніх давен і до сьогодення [Електронний ресурс] / М. Г. Безпечний, В. К. Хільчевський, Л. М. Лупеха, І. М. Кісіль / За ред. В. К. Хільчевського.- К.:ДІА, 2009. — 108с. — ISBN 978-966-8311-51-2
• Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. — Киев, 1854.
• Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.
• Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Том І: Литовский период. — Одесса: Типография «Техник», 1912.
• Chotów (1), pow. kijowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 639. (пол.)