Гнатюк Дмитро Михайлович
Дмитро́ Миха́йлович Гнатю́к (28 березня 1925, с. Мамаївці, Королівство Румунія — 29 квітня 2016, Київ, Україна[3]) — видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Народний артист України. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Герой України. Перший виконавець хітів 1960-х — пісень «Два кольори» та «Мій Київ». Вільно володів румунською мовою. Чоловік Галини Гнатюк. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань (у 1972—1984 роках).
| Дмитро Гнатюк | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Зображення | ||||||||||||
| Основна інформація | ||||||||||||
| Повне ім'я | Дмитро Михайлович Гнатюк | |||||||||||
| Дата народження | 28 березня 1925[1] | |||||||||||
| Місце народження | Мамаївці, Королівство Румунія | |||||||||||
| Дата смерті | 29 квітня 2016[2] (91 рік) | |||||||||||
| Місце смерті | Київ, Україна | |||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||||
| Громадянство | Румунія, СРСР, Україна | |||||||||||
| Національність | українець | |||||||||||
| Професії | оперний та естрадний співак, театральний режисер, педагог | |||||||||||
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського | |||||||||||
| Співацький голос | баритон | |||||||||||
| Жанри | опера | |||||||||||
| Колективи | Національна опера України імені Тараса Шевченка | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
| Премії |
  | |||||||||||
| Звання |
  | |||||||||||
| gnatuk.openua.net | ||||||||||||
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | ||||||||||||
Життєпис
Ранні роки
Народився в селі Мамаївці (нині Кіцманського району Чернівецької області), що тоді входило до складу Королівства Румунія в селянській родині. Батько — Михайло Дмитрович (1898—1987), мати — Марія Іванівна (1898—1962). Батько під час Першої світової залишився без ноги, тож Дмитро змалку був залучений до праці у сільському господарстві[4]. В умовах румунської окупації закінчив румунську школу.
З початком радянської окупації (1940) втратив старшого брата Івана, який навчався у Румунії, а з поверненням на батьківщину був звинувачений у шпіонажі і страчений.[5]. Під час Другої світової війни й повторної румунської окупації Дмитро Гнатюк жив у евакуації в місті Нижня Салда Свердловської області, де змушений був з 1944 року працювати металургом.
Повоєнні роки
З 1945 року — артист, соліст Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Пізніше стає солістом Київського театру опери і балету (1951–1988), директором (1979–1980), режисером (1980–1988). Водночас 1983–1993 — завідувач катедри оперної підготовки Київської консерваторії. До 90-річчя видатного співака Василь Фольварочний присвятив Дмитру Гнатюку роман-хроніку "На висотах орлиного лету".
Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську державну консерваторію (клас І. С. Паторжинського). Під час навчання мав зустріч із диктатором СРСР Йосипом Сталіним, який також оцінив його талант. «Ви собі не уявляєте, що я тоді, ще студент консерваторії, пережив! Коли я вийшов до публіки, моя нервова система просто відмовила. Я пам'ятаю, що співав „Дивлюсь я на небо“, чудову нашу пісню».
З 1951 року — соліст Київського театру опери і балету ім. Т. Шевченка . У 1979—1980 роках — директор, в 1980—1988 — режисер, в 1988 -2011 — художній керівник і головний режисер (понад 20 постановок), з 2011 — режисер театру[6] . Ставив спектаклі в оперній студії Київської консерваторії і Донецькому театрі опери та балету ім. А. Солов'яненка .
В 1975 здобув другу освіту, закінчивши Київський інститут театрального мистецтва за спеціальністю режисер[7].
З 1985 року — також режисер Київського дитячого музичного театру (з 2005 року — Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва)[8]
У 1983—1990 роках — завідувач кафедрою оперної підготовки Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського (з 1985 — доцент, з 1987 — професор).
Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі .
Характеристика творчості
Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Російська Федерація, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі понад 85 творів національної та світової класики — від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Широкий жанрово-стильовий діапазон. Сильний голос, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках. Бездоганна техніка вокалу, дикції, акторської гри.
Як режисер Національної опери України ім. Т. Шевченка поставив понад 20-ти вистав, зокрема «Князь Ігор» О. Бородіна (1975), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978), «Тоска» Дж. Пучіні (1980), «Севільський цирюльник» Дж. Росіні (1981), «Наталка Полтавка» М. В. Лисенка (1989), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Мазепа» П. Чайковського (1991), «Тарас Бульба» М. В. Лисенка (1992), «Травіата» Дж. Верді (1994), «Піковая дама» П. І. Чайковського (1996), «Аїда» Дж. Верді (1998), «Війна і мир» С. С. Прокоф‘єва (2003) «Війна і мир» С. Прокоф'єва (2003).[9]
Працюючи в оперній студії при НМАУ Д. Гнатюк завжди пропагував та ініціював постановку спектаклів українською мовою[10][11] Зокрема, Д. Гнатюк поновив опери українських авторів — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталку Полтавку» М. Лисенка, поставив «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Фауст» Ш. Гуно, «Травіату» Дж. Верді[11][12].
Громадська і політична діяльність
- Член КПРС з 1960 по 1990 рік
- Депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (тисяча дев'ятсот сімдесят дві — 1984)
- Народний депутат України 3-го скликання, заступник голови Комітету ВР з питань культури та духовності.(з 07.1998)
- Член Всеукраїнського об'єднання «Громада» (1997-05.1999)
- Голова Музичного товариства України (1985—1990) (з 1995 — Всеукраїнська музична спілка)
- Член президії Всесоюзного музичного товариства (1986—1991)
- Голова Київського міжобласного відділення Українського театрального товариства (1979—1985) (нині Національна спілка театральних діячів України)
- Член Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка (1976—1996)
- Член Радянського комітету захисту миру (1978—1992)
- Голова українського відділення Товариства «СРСР-Канада» (1977—1987)
- Член правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара
- Член правління Фонду сприяння розвитку мистецтв
- Член правління Комітету «Україна-Європа».
2004 року брав участь у Помаранчевій революції, зокрема виступав з народними піснями перед учасниками цілодобових мітингів на сцені Майдану Незалежності. У 2014 засуджував злочини режиму Януковича і за власним висловом, «з перших днів молився за Євромайдан»[13]
Нагороди та звання
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (28 березня 2005) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, збагачення національної скарбниці оперного та народного пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадсько-політичну діяльність[14]
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (27 березня 2015) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру[15]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[16]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (28 березня 2000) — за видатні заслуги перед українською державою у розвитку культури і мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність[17]
- Почесна відзнака Президента України (27 березня 1995) — за видатні заслуги у розвитку українського музичного мистецтва, збагачення національної культурної спадщини[18]
- Народний артист України (30 грудня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність[19]
- Золота зірка Героя Соціалістичної Праці (1985), два ордени Леніна (1967,1985), орден Дружби народів (1975), орден Трудового Червоного Прапора (1985) й медалі.
- Народний артист СРСР (1960)
- Заслужений артист Української РСР (1958)
- Премія Ленінського комсомолу (СРСР, 1967), Державна премія (УРСР,1973) ім. Т. Г. Шевченка, Державна премія (СРСР,1977).
- Премія ім. З. Паліашвілі (Грузинської СРСР, 1972).
- Почесний громадянин Києва (1997), Чернівців (2002), Чернівецької області (2015).
Сім'я
- Батько — Михайло Дмитрович (1898—1987) — колгоспник .
- Мати — Марія Іванівна (1898—1962) — колгоспниця.
- Старший брат — Іван. До 1940 року навчався у Вищій морській школі в Констанці (Румунія)[20] .
- Дружина — Галина Макарівна Гнатюк (1927—2016) — мовознавець, лексикограф, історик української мови, доктор філологічних наук (1984), працювала в Інституті мовознавства імені О. А. Потебні НАН України[21] .
- Син — Андрій — філолог, викладає французьку мову в університеті
Фотогалерея
Коровай, подарований буковинською громадою Дмитрові Гнатюку до його 90-річчя
Меморіальна дошка Дмитру Гнатюку в Києві
Примітки
- Гнатюк Дмитрий Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://en.interfax.com.ua/news/general/340995.html
- http://day.kyiv.ua/uk/news/290416-sogodni-pomer-opernyy-spivak-dmytro-gnatyuk
- Сьогодні народний артист України Дмитро Гнатюк святкує 90 років!
- Не стало Дмитрия Гнатюка: ТОП-факты о легендарном оперном певце. bykvu.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019. Текст « #Букви - всі важливі та найсвіжіші новини. » проігноровано (довідка)
- Гнатюк Дмитро Михайлович. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 25 червня 2012.
- Помер оперний співак Дмитро Гнатюк. Біографія - 112 Україна. ua.112.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
- ГНАТЮК в музыкальном словаре
- Походзей П. І. Еволюція київської вокальної школи в другій половині хх століття: проблеми і творчі здобутки // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 1'2019. — с.435-441
- Бондарчук В. О. Оперна студія НМАУ як площина втілення режисерського методу Д. Гнатюка на прикладі постановки опери Ш. Гуно «Фауст» / В. О. Бондарчук // Аспекти історичного музикознавства. — 2017. — Вип. 10. — С. 285—296. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/asismy_2017_10_22.
- Віват, Маестро!. day.kyiv.ua. Газета «День». Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- Україна прощається з видатним співаком. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- Дмитро Гнатюк: «Янукович буде вмирати у важких муках, адже проклятий мільйонами» — Високий Замок. wz.lviv.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
- Указ Президента України від 28 березня 2005 року № 537/2005 «Про присвоєння Д. Гнатюку звання Герой України»
- Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 180/2015 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 28 березня 2000 року № 541/2000 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
- Указ Президента України від 27 березня 1995 року № 253/95 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- Указ Президента України від 30 грудня 1999 року № 1637/99 «Про присвоєння Д. Гнатюку почесного звання "Народний артист України"»
- Дмитрий Гнатюк: «Спасло меня то, что на мне семь убитых лежало. Когда трупы разгребали, кто-то закричал: „Тут живой один есть!“»
- Умерла жена известного оперного певца Гнатюка
Посилання
- Гнатюк Дмитро Михайлович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 475-476.
Література та джерела
- Стефанович М. П. Дмитро Михайлович Гнатюк. — Київ, 1961.
- Довідник «Хто є хто в Україні». — К. І. С.
- Дмитро Гнатюк: співав Сталіну і туарегам. Інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі.
- Гнатюк Дмитро Михайлович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М. А. Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 66–67.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.229
- Гусар Ю. Простелився «рушничок» у світ: [про Дмитра Гнатюка] / Юхим Гусар Зірки не гаснуть: [художньо-документальні розповіді про видатних митців Буковини, чиї імена занесено на «Алею зірок» у Чернівцях]. — Чернівці: Правдивий поступ, 2003. — С. 11–20.
- Гусар Ю. Простелився «рушничок» у світ: [до 80-річчя від дня народження Д. Гнатюка] / Юхим Гусар // Час 2000. — 2005. — 25 берез. — С. 1, 5.
- Гусар Ю. Найтитулованіший буковинець: [про Дмитра Гнатюка] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 3 берез. — С. 4.
- Шевченко Л. А. Гнатюк Дмитро Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 127. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.