Гавловичі

Географія

Село розташоване на відстані 3 кілометри на північний схід від центру гміни села Порохника, 15 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Ярослава і 40 кілометрів на схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Історія

За податковим реєстром 1515 р. в селах Гавловичі та Сторчани були 7 ланів (коло 175 га) оброблюваної землі, корчма і піп[2] (отже, вже тоді в селі була церква).

За податковим реєстром 1589 р. у володінні Івана Пенянжика були 1 і 1/2 лана (коло 37 га) оброблюваної землі, 1 загородник без земельної ділянки і 3 коморники без тяглової худоби, а у володінні Станіслава Броньовського були 4 і 1/2 лана (коло 112 га) оброблюваної землі, корчма, 3 коморники з тягловою худобою і 5 без тяглової худоби.[3] До 1772 року Крамарівка входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галичина.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Гавловичі знаходились у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії.[4]

У міжвоєнний період село входило до ґміни Прухник Ярославського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі проживало 620 мешканців, з них 205 українців, 410 поляків і 5 євреїв[5]. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (75 осіб — 16 родин)[6]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Церква в селі вже була в 1515 р.

До виселення українців у селі була дерев’яна філіяльна греко-католицька церква Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа, збудована в 1683 році. Належала до парафії Порохник Порохницького деканату Перемишльської єпархії. Після депортації українців перетворена на костел.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 260 57 180 23
Жінки 229 58 108 63
Разом 489 115 288 86

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гавловичі

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 133.(лат.)
  3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 12.(лат.)
  4. Hawłowice dolne i górne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 41. (пол.)
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.