Гаджієв Магомет Імадутдинович

Учасник громадянської війни з 1920 по 1922 роки в складі окремої саперної роти 2-ї Московської бригади курсантів та 1-ї кулеметної команди 2-го Дагестанського стрілецького полку 13-ї Дагестанської дивізії.

Після повернення до Темір-Хан-Шури у 1922 році вступив до 1-го Дагестанського педагогічного технікуму, який закінчив у 1925 році.

У серпні 1925 року за комсомольською путівкою направлений на навчання до Військово-морського училища імені М. В. Фрунзе (м. Ленінград). Член ВКП(б) з 1930 року.

Після закінчення училища у 1931 році направлений на Чорноморський флот. З лютого по грудень 1931 року проходив службу на посаді командира БЧ-3 на підводному човні А-5 «Комуніст». У грудні 1931 року направлений на навчання до навчального загону підводного плавання імені С. М. Кірова. Після повернення до Севастополя у травні 1932 року призначений помічником командира підводного човна А-4 «Політпрацівник», а з травня 1933 року — виконувач обов'язки командира підводного човна Л-6 «Карбонарій».

Восени 1933 року М. Гаджієв виїхав до Миколаєва для прийняття під свою команду підводного човна нового типу «М» (Малютка) й супроводження його на Далекий Схід.

Після переправки підводних човнів у Владивосток і збірки їх на «Дальзаводі», капітан-лейтенант Магомет Гаджієв прийняв під свою команду підводний човен М-9 серії М-VI, що увійшов до складу 2-го дивізіону підводних човнів 4-ї морської бригади Тихоокеанського флоту.

У грудні 1935 року велика група радянських моряків була нагороджена державними нагородами СРСР. Капітан-лейтенант М. Гаджієв був нагороджений орденом Леніна.

На початку квітня 1936 року переведений командиром підводного човна Щ-117 типу «Щука», яким до цього командував М. П. Єгипко.

3 грудня 1936 року М. Гаджиєв подав рапорт начальникові Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова з проханням зарахувати його кандидатом на вступ до командного факультету академії.

19 серпня 1937 року зарахований слухачем командного факультету, проте 28 вересня 1939 року був відкликаний з академії й направлений на Північний флот. Там отримав призначення на посаду начальника підводного відділу штабу флоту.

З 3 жовтня 1940 року — командир 1-го дивізіону підводних човнів.

Звістку про початок німецько-радянської війни отримав радіограмою, оскільки саме перебував у морі на підводному човні Д-3.

Протягом 1941—1942 років здійснив 12 бойових походів на підводних човнах Д-3 «Червоногвардієць», К-2, К-3, К-21, К-23. За цей же час воїнами дивізіону під командуванням капітана II рангу М. І. Гаджиєва потоплено 27 ворожих суден загальним тоннажем 100 000 тонн, з них за особистої участі комдива — 10 кораблів. При цьому дивізіон не зазнав жодної втрати.

У свій останній похід вийшов 28 квітня 1942 року на підводному човні К-23 під командуванням капітана III рангу Л. С. Потапова. 12 травня 1942 року підводники помітили німецький конвой у складі 7 суден: двох транспортів «Карл Леонград» і «Ермланд», двох сторожових та трьох протичовнових кораблів. У ході бою було потоплено 1 транспорт і 2 сторожових кораблі, проте й К-23 загинув у хвилях Баренцевого моря.