Гвоздецький Микола Андрійович

Народився 2 грудня за старим, 15 грудня за новим стилем 1913 року в родині агронома Андрія Каллініковича і звичайної вчительки Серафими Миколаївни, у дівоцтві Харламова, в столиці Російської імперії, місті Санкт-Петербург[3]. Родина батька походить з українського містечка Гвіздець на Івано-Франківщині[3]. Батько за участь в революційній організації «Союз боротьби за визволення робітничого класу» був засланий до Архангельської губернії[3]. Пізніше, як агроном, інспектував Пензенську губернію, а 1917 року працював у столиці в редакції сільгоспгазети[3]. Мати Миколи Андрійовича — Серафима Миколаївна, дівоче прізвище — Харламова, була за освітою вчителькою[3]. Вчителювала в В'язниках (Владимирська губернія) та інших місцях Центральної Росії[3]. Під час громадянської війни родина переїхала до Іваново, де Микола закінчив середню школу та музичне училище (піаніно). Дитинство й шкільні роки майбутнього географа пройшли в місті Іваново. На канікули він часто виїжджав разом з батьками до села Тименко, де був маєток рідного дядька, відомого художника М. М. Харламова[3]. Сільське середовище захоплювало вразливого і допитливого Миколу, тут він із захопленням збирав колекції мінералів, формував гербарії, малював. Це захоплення він проніс через усі свої експедиції, створюючи чудові замальовки відвіданих ландшафтів та місцевостей.

1932 року вступив, а 1938 року закінчив географічне відділення ґрунтово-географічного факультету Московського державного університету (МГУ)[3]. Був залишений в аспірантурі науково-дослідного інституту географії Герасимовим Інокентієм Петровичем[3].

Воював під час німецько-радянської війни при харківській картографічній військовій частині[4]. 1943 року захистив кандидатську дисертацію в Саратові на тему «Орографія Великого Кавказу»[4]. Після демобілізації, з 1946 року, доцент Московського педагогічного університету (МГПИ)[4].

З 1948 року при МДУ займається геоморфологічними дослідженнями карсту на Кавказі[4]. 1948 року захистив докторську дисертацію з проблематики впливу карстових явищ на ландшафтотворення на тему «Карстові області Великого Кавказу і проблеми морфології карсту на основі їхнього вивчення»[4]. 1951 року присвоєне вчене звання професор. З 1959 по 1987 роки був завідувачем кафедри фізичної географії СРСР географічного факультету МДУ[4]. Багато подорожував з експедиціями на Тянь-Шань, Зеравшанський хребет, Паміро-Алай, Байсунтау, плато Устюрт, Мангишлак, до Прикаспійської низовини, Приангар'я, Алтаю, Примор'я[3]. Досліджував карст Болгарії, Куби, Польщі, Угорщини, Чехії, Швеції[3].

Довгий час очолював Карстову комісію Академії наук СРСР, очолював географічну секцію Московського товариства натуралістів[3]. Гвоздецький провадив активну громадську роботу в різних наукових організаціях, був членом: різних рад географічного факультету МДУ, Інституту географії АН СРСР, Географічного товариства, Бібліотеки імені О. М. Горького, головою науково-методичного бюро по природному районуванню та членом географічної секції Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР[3].

Помер 10 жовтня 1994 року в Москві на 81-му році життя. Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Гвоздецький М. А. був неодноразово був нагороджений золотими медалями іноземних університетів і товариств, медалями ВДНГ, почесними дипломами Географічного товариства СРСР. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, 5 медалями, почесною грамотою Верховної Ради РРФСР.

• 1969 — премія МДУ імені Анучина за монографію «Фізико-географічне районування СРСР».
• 1974 — заслужений діяч науки РРФСР за плідну багаторічну наукову діяльність.
• 1974 — золота медаль імені Пржевальського.
• 1985 — почесний член Географічного товариства СРСР.
• 1991 — золота медаль Географічного товариства СРСР за велику наукову і педагогічну діяльність.

Іменем Гвоздецького названа печера на Карабі-Яйлі в Криму, великі гроти в печерах Дивья на Уралі і Кулогорська на Пінезі.

Гвоздецький Микола Андрійович разом з гідрогеологом Г. О. Максимовичем (з Пермі) і спелеологом В. Н. Дублянським (з Сімферополя) протягом 1960-1980-х років були обличчям радянської карстології та спелеології[3]. При вивченні карсту особливу увагу приділяв дослідженню умов і факторів розвитку, регіональним дослідженням, питанням типології і районування, історія карстознавчих досліджень, розвитку вчення про карстовий ландшафт[3]. Микола Андрійович займався дослідженням проблем карсту (написано понад 250 робіт), теорії фізичної географії гірських країн, фізико-географічного районування СРСР, ландшафтного вивчення (типологічний напрямок) і картографування гірських областей (особливо Кавказу і Середньої Азії), історії російської географічної науки, прикладним країнознавством[2][4].

Автор 54 монографій, понад 800 наукових статей:

• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Путешествия В. Л. Комарова. — М. : Географгиз, 1949. — 112 с. — (Русские путешественники) — 50000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М., 1950.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. В. Л. Комаров. — М. : Географгиз, 1953. — 48 с. — (Замечательные географы и путешественники)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Как были стерты «белые пятна» с карты СССР. — М. : Географгиз, 1953. — 184 с. — 50000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Сорок лет исследований и открытий. — М. : Географгиз, 1957. — 208 с. — 35000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Физическая география Кавказа. — М., 1958.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. В Индии: Впечатления географа. — М. : Географгиз, 1960. — 184 с. — 25000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Кавказ: Очерк природы. — М. : Географгиз, 1963. — 264 с. — 7000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Советские географические исследования и открытия. — М. : Мысль, 1967. — 392 с. — 17000 прим.
• Физико-географическое районирование СССР, М., 1968 (співавтор).
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Мильков Ф. Н., Михайлов Н. И. Физическая география СССР. — М., 1969. — університетський підручник, що витримав 5 видань.
• История открытия и исследования Советской Азии, М., 1969 (співавтор).
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. В тропической Западной Африке. — М. : Просвещение, 1970. — 184 с. — (Человек и планета) — 40000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. По зарубежной Европе. — М. : Изд-во МГУ, 1970. — 212 с. — 11000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Проблемы изучения карста и практика. — М. : Мысль, 1972. — 392 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Михайлов Н. И. Физическая география СССР. Азиатская часть: Учебник для студентов геогр. фак. ун-тов. — Мысль, 1978. — 512 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Основные проблемы физической географии. — М., 1979.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карстовые ландшафты. — М. : Изд-во МГУ, 1979.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карстовые ландшафты. — М. : Изд-во МГУ, 1988. — 112 с. — ISBN 5-211-00128-1.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира) — 66000 прим.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира) — 50 000 прим.

Широку популярність і заслужену повагу Гвоздецький здобув як редактор і рецензент численних наукових і популярних збірок, книжок[3].

• (рос.) Московская энциклопедия. — М. : ОАО «Московские учебники», 2014. — Т. Том 1: Личности Москвы. Книга 6: А—Я. Дополнения.
• (рос.) Андрійчук В. Н. К 100-летию со дня рождения Н. А. Гвоздецкого // Спелеологія і Карстологія. — Симферополь, 2012. — № 8. — С. 63-75. — ISSN 1997-7492.

• Петрушина М. Н.. Гвоздецкий Н. А. : [рос.] : [арх. 11 квітня 2019 року] / Петрушина М. Н. // geogr.msu.ru. — Географический факультет МГУ, 2008. — 30 января. — Дата звернення: 11 квітня 2019 року.
• Состав кафедры Гвоздецкий Н. А. : [арх. 11 квітня 2019 року] // landscape.edu.ru. — Кафедра физической географии и ландшафтоведения МГУ. — Дата звернення: 11 квітня 2019 року.