Геза Тольді

У складі Ференцвароша дебютував у сезоні 1927/1928, коли команда стала переможцем одразу трьох трофеїв: чемпіоном Угорщини, володарем кубка країни і володарем кубка Мітропи. Внесок Гези у ці перемоги невеликий — він зіграв лише кілька матчів, а у кубку Мітропи взагалі жодного разу не виходив на поле. Але вже за кілька сезонів Тольді став одним з ключових виконавців Ференцвароша, граючи в лінії нападу з такими виконавцями, як Йожеф Такач, Дьордь Шароші, Вільмош Кохут, Йожеф Турай і Міхай Танкош. Тольді найчастіше грав на позиції лівого напівсереднього нападника, добре взаємодіяв з крайнім форвардом Танкошем[2].

У 1932 році клуб здобув перемогу у національній першості з рекордним показником у 22 перемоги у 22 матчах, з різницею м'ячів 105:18[3]. Тольді у тому сезоні забив 25 голів[4] і посів у списку найкращих бомбардирів чемпіонату третє місце.

У наступному сезоні клуб Гези поступився чемпіонським титулом команді «Уйпешт», але взяв реванш за цю невдачу у кубку Угорщини. У фіналі «Ференцварош» розгромив «Уйпешт» з рекордним рахунком 11:1[5]. Тольді відзначився одним голом у цьому матчі.

У сезоні 1933–1934 років Геза став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 27 голів, а його команда здобула черговий титул чемпіона. Через рік клуб обмежився перемогою у кубку, де у фіналі здолав «Хунгарію» за рахунком 2:1 (перший гол у матчі на рахунку Тольді)[6].

Свій четвертий титул чемпіона країни здобув з «Ференцварошем» у 1938 році, відзначившись за сезон 27 разів. Того ж року був визнаний найкращим футболістом Угорщини. Вже за рік Тольді пішов команди. Згодом з 1939 по 1943 рік грав у складі клубів «Гамма» (Будапешт) та «Сегед».

У сезоні 1942—1943 років повернувся у «Ференцварош», з яким виграв ще один кубок Угорщини. Загалом у складі клубу зіграв з врахуванням товариських матчів за різними даними 454—456 матчів, у яких забив 428—430 голів, серед яких понад 260 голів були у офіційних матчах[7].

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Зуглої Данувія», за команду якого виступав протягом 1945—1946 років.

Угорські футбольні історики характеризують Гезу Тольді, як невтомного гравця, що міг діяти по усьому фронту атаки, часто відходив назад і брав участь у захисних діях команди. Мав потужний удар. Відзначався бійцівським якостями і вмінням грати головою. В той же час мав хорошу техніку роботи з м'ячем. Серед його недоліків, невміння стримати нерви, через що він часто виходив з себе і отримував вилучення[2].

У переможному для «Ференцвароша» розіграші кубка Мітропи 1928 Тольді участі не брав, адже лише починав свої виступи у команді і не був гравцем основи. Дебют гравця у матчах турніру відбувся в 1930 році у поєдинку з празькою «Славією», що завершився нічиєю 2:2 з голом Гези на 30-й хвилині[8]. У матчі-відповіді угорці перемогли 1:0 і вийшли у півфінал, де поступились віденській «Аустрії» (1:5, 1:0).

На стадії півфіналу завершився шлях «Ференцвароша» і у Кубку Мітропи 1934 року. У тому розіграші Тольді забив 4 голи, один з яких у першому півфінальному матчі з «Болонією», що приніс нічию 1:1. В матчі-відповіді перемогли італійці — 5:1.

Уже наступного року «Ференцварош» дійшов до фіналу. Геза забивав усім суперникам: один гол «Ромі» в 1/8 фіналу (8:0), два голи забив чеському «Жиденіце» в другій чвертьфінальній грі (6:1), а також два важливих голи у виїзному матчі з «Аустрією», що завершився поразкою 2:3, але приніс путівку в фінал, бо у першому матчі угорці перемогли 4:2[9]. У фіналі Тольді також забив у першій грі грі зі «Спартою», але за сумою двох матчів перемогла чехословацька команда (2:1, 0:3).

Здобути титул «Ференцварошу» вдалося у 1937 році. Тольді забив 8 голів, в тому числі по одному у обох фінальних матчах з італійським «Лаціо» (4:2, 5:4). Хоча й не став найрезультативнішим у своїй команді, поступившись Дьордю Шароші, на рахунку якого було 12 голів[10].

У двох наступних розіграшах «Ференцварош» також доходив до фіналу, але поступався «Славії» і «Уйпешту» відповідно. Тольді зробив хет-трик у грі з румунською «Ріпенсією» (5:4) у 1938 році, а також забив чотири голи італійській «Болоньї» (4:1) у 1939, а у вирішальних матчах не забивав[9].

Загалом у кубку Мітропи у 1930—1939 роках на рахунку Гези Тольді 42 матчі, у яких він забив 29 голів. За кількістю забитих голів він ділить 2-3 місце з Джузеппе Меаццою[11]. За кількістю зіграних фіналів ділить перше місце з Дьордем Шароші і Ярославом Бургром — по 8 матчів.

1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 46 матчів, забивши 25 голів.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1934 року в Італії, чемпіонату світу 1938 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло».

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1948 року, очоливши тренерський штаб клубу «ВПС».

1951 року став головним тренером команди «Оденсе», тренував команду з Оденсе три роки.

Згодом протягом 1954—1956 років очолював тренерський штаб клубу «Орхус». Здобув з командою два титули чемпіона Данії. А протягом 1956–1957 років працював у Єгипті із «Замалеком».

1957 року прийняв пропозицію попрацювати зі збірною Бельгії, якою керував у шести матчах[12]. Залишив збірну Бельгії 1958 року, після чого повернувся в «Орхус». В 1960 році знову привів команду до перемоги у національному чемпіонаті.

Протягом подальшої тренерської кар'єри очолював команди клубів з Данії «Беркем», «Вібю» та «Болдклуббен 1909».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Сковбаккен», головним тренером команди якого Геза Тольді був з 1970 по 1971 рік.

Помер 16 серпня 1985 року на 77-му році життя у місті Будапешт.