Джузеппе Меацца

У дорослому футболі дебютував 1927 року виступами за команду клубу «Інтернаціонале» з рідного Мілана, в якій протягом двох сезонів взяв участь у 62 матчах чемпіонату.

Сезон 1929-30 команда розпочала під назвою «Амброзіана-Інтер» у новоствореній Серії A і стала першим в історії переможцем цього змагання. Внесок Меацци у перемогу команди був досить вагомим — 31 гол, забитий ним у ворота суперників, зробив його не лише найкращим голеодором команди, але й найкращим бомбардиром сезону взагалі. Протягом наступних десяти сезонів, проведених у складі «Амброзіани-Інтера», лишався ключовою фігурою нападу міланців, маючи середню результативність на рівні 0,68 голу за гру першості.

Згодом з 1940 по 1946 рік грав у складі команд клубів «Мілан», «Ювентус», «Варезе» та «Аталанта».

В останній команді виступав як граючий тренер. 1946 року повернувся до «Інтернаціонале», де 36-річний футболіст також не лише очолив тренерський штаб команди, але й провів в сезоні 1946-47 свої останні 17 матчів на футбольному полі. Усього в чемпіонатах Італії провів за «Інтернаціонале» 365 матчів, в яких 243 рази відзначався забитими голами.

1930 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату світу 1934 року, де команда здобула золоті нагороди, а Меацца був визнаний найкращим гравцем турніру.

На наступному чемпіонату світу 1938 року у Франції допоміг команді захистити звання найсильнішої збірної планети.

Усього протягом кар'єри у збірній, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 53 матчі, забивши 33 голи (другий результат в історії національної команди).

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1945 року, очоливши тренерський штаб клубу «Аталанта».

За рік, повернувшись до рідного «Інтернаціонале», також поєднував обов'язки головного тренера з виступами на ігровому полі.

1949 року очолював турецький «Бешикташ», згодом був головним тренером «Про Патрія». 1952 року отримав запрошення увійти до тренерського штабу збірної Італії. Тренерський тандем Меацци з П'єркарло Береттою очолював національну команду до 1953 року, зокрема під час футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі.

Останнім місцем тренерської роботи Меацци був рідний «Інтернаціонале», де протягом 1955—1956 він очолював головну команду, а у 1957 опікувався юнаками.