Гельвін

Ге́львін (рос. гельвин; англ. helvite; нім. Helvin n) мінерал класу силікатів.

Гельвін
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Mn²⁺₄Be₃(SiO₄)₃S
Nickel-Strunz 10 9.FB.10[2]
Dana 8 76.2.4.1
Ідентифікація
Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий
Сингонія кубічна
Просторова група кристалографічна група 218d
Прозорість Напівпрозорий
Інші характеристики
Названо на честь Сонце[3]
Особливі характеристики Піроелектричний. Ізотропний.
 Гельвін у Вікісховищі

Етимологія та історія

Мінерал назвав «гельвін» в 1817 році німецький геолог, професор мінералогії Авраам Готлоб Вернер, за переважно жовтий колір — від грецького слова ἥλιος (helios) Сонце.

Гельвін описаний в 1829 р. також німецьким мінералогом і геологом Карлом Фрідріхом Крістіаном Моосом (як прикріплення до гранату).

Загальний опис

Гельвін — член групи мінералів із загальною формулою Ме4[BeSiO4]3S, де Ме — Mn, Fe, Zn. Вміст ВеО в мінералах цієї групи 8-15,5 %.

Сингонія кубічна.

Кристалічна структура близька до структури содаліту.

Колір жовтий, сіро-жовтий, жовто-зелений, коричневий, червоно-коричневий; забарвлення нерідко зональне. Напівпрозорий. Злом нерівний, раковистий. Піроелектричний. Ізотропний.

Твердість 5,5—6,5.

Густина 3,2—3,45.

Зустрічається у вигляді акцесорної вкрапленості в магматичних породах лужного складу.

Асоціює з гранатом, магнетитом, хлоритом, діопсидом, весувіаном.

Руда берилію.

Поширення

Його скупчення відомі:

Найбільш поширений і важливий тип родовищ гельвіну — магнетит-флюоритові скарни.

Знайдений у Швеції, Росії, Киргизстані, Казахстані, Норвегії, Фінляндії, США, Японії.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гельвін // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гельвін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 434-435.
  • Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1963) Rock-forming minerals, v. 4, framework silicates, 303-309.
  • Vlasov, K.A., Ed. (1966) Mineralogy of rare elements, v. II, 119-126.
  • Glass, J.J., R.H. Jahns, and R.E. Stevens (1944) Helvite and danalite from New Mexico and the helvite group. Amer. Mineral., 29, 163-191.
  • Dunn, P.J. (1976) Genthelvite and the helvine group. Mineral. Mag., 40, 627-636.
  • Hassan, I. and H.D. Grundy (1985) The crystal structures of helvite group minerals, (Mn; Fe; Zn)8(Be6Si6O24)S2: Amer. Mineral., 70, 186-192.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.