Гологори
Голого́ри — низькогірне пасмо на північному заході Подільської височини, частина Гологоро-Кременецького кряжу.
| Гологори | ||||
 Гологори неподалік від села Новосілки (Золочівський район) | ||||
|
49°42′ пн. ш. 25°00′ сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Львівська область | |||
| Розташування |
Україна Львівська область Перемишлянський район Золочівський район | |||
| Система | Гологоро-Кременецький кряж | |||
| Тип | кряж | |||
| Висота |
350-400 м (максимальна гора Камула (471 м) | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 708605 | |||
  Гологори Гологори (Україна) | ||||
| ||||
 Гологори у Вікісховищі | ||||
Пасмо розташоване у Львівській області, простягається від міста Бібрки (Перемишлянський район) до села Плугова (Золочівський район).
Довжина Гологорів 45 км, ширина — близько 10 км. Максимальні висоти зосереджені в західній та центральній частинах, найвища гора — Камула (471 м). Пасмо має асиметричну форму. На заході та південному заході межує з Опіллям (зокрема Львівським та Рогатинським), на півдні — з Перемишлянським низькогір'ям, на північному сході — з Вороняками, на півночі стрімкими схилами, заввишки до 150—200 м, обривається до Малого Полісся (зокрема Надбужанської котловини), що особливо чітко простежується вздовж автошляху Львів — Тернопіль (Н02) між селом Словітою та містом Золочевом.
Поверхню Гологорів розчленовують притоки Західного Бугу та Дністра, тобто, по їхньому хребту проходить Головний європейський вододіл.
Для Гологорів характерні долинно-балкові форми рельєфу. Пасмо складається з мергелів, пісковиків, пісків та вапняків, перекритих здебільшого лесоподібними суглинками. Поширені ерозійні процеси. У ландшафтній структурі Гологорів переважають крутосхили розчленованих пагорбів з сірими лісовими ґрунтами чи суглинками.
Усупереч своїй назві Гологори досить заліснені. Поширені грабово-букові ліси. Це район лісового і сільського господарства та рекреації.
Пам'ятки природи
- Неподалік села Червоне в урочищі «Лиса гора» на площі 80 га. збереглась ділянка цілини зі степовою рослинністю (горицвіт, сон-трава, дика рожа).
- Комплексна пам'ятка природи «Гора Вапнярка» (біля сіл Митулин та Новосілки).
- Заповідне урочище «Ліс під Трудовачем».
- Романівський ландшафтний заказник.
Вершини
- Камула (471 м)
- Вапнярка (460 м)
- Замчисько (452 м)
- Камінна (Лиса) Гора (425 м)
- Лиса Гора (412 м)
- Нахорди (401 м)
Див. також
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Література
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- Львівська область. Історико-природничі нариси з краєзнавства. — Львів, 1994. — С. 22.
- Gołogóry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 675. (пол.) — S. 675. (пол.)
- (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
- (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
- (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.