Гончарівка (місцевість)

Гончарівка знаходиться в центральній частині міста, на захід від історичного центру міста. Межі Гончарівки можна окреслити вулицею Маршала Конєва (схід), вулицею Полтавський шлях (північ), вулицею Семінарською (захід), та річкою Лопань та Карпівський сад на півдні. Адміністративно Гончарівка розташовується у Новобаварському районі.

Гончарівський міст та гребля

В останній чверті XVII сторіччя навколо Харківської фортеці виникають приміські слободи, де селилися переважно ремісники. Це такі слободи як Залопанська (історичний район міста Залопань, на правому березі річки Лопань), Іванівка (район Лисої гори) та Панасівка. Наприкінці XVIII сторіччя Залопань вже є частиною міста, західний кордон якої був захищений міською кріпосною стіною.

На мапі міста за 1787 рік [1] за захід від Залопані за межами міської стіни, між Катеринославською вулицею (сучасна вулиця Полтавський Шлях) та річкою Лопань, вказана приміська слобода Афанасіївка біля якої розташовані цегельні заводи. На захід від слободи проходив земляний вал, який на півночі підходив до Лопані. Північніше від Афанасіївки, по іншу сторону від Катеринославської вулиці, розташовувалася приміська слобода Довгалівка.

На мапі 1804 року, назви слобод вже змінені: на півночі розташована Афанасіївка, а на півдні Довгалівка. Таке ж розміщення зостається й на пізніших мапах, що вказує на помилку картографів 1787 року.

В Довгалівці селилися ремісники, які займалися гончарством, через деякий час слобода отримала назву Гончарівської.

У XVIII сторіччі на Гончарівській леваді, яка відділяла місто від слободи (в наш час місце де проходить вулиця Маршала Конєва), щороку проходили народні гуляння. Побут і життя жителів цього району яскраво описані у відомому творі Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарiвцi».

На початок XIX сторіччя Гончарівка значно збільшилася. Як свідчить план міста 1817 року слобода на початку XIX сторіччя злилася з Різдвяною (сучасна Конторська) вулицею. В той час, на місці колишньої Гончарівської левади, яка відділяла слободу від міста, утворилася Середньо-Гончарівська вулиця, яку в другій половині XIX сторіччя було перейменовано на Гончарівський бульвар. Наприкінці XIX сторіччя тут була відкрита велика типолітографія (пізніше друкарня № 2). У 1973 р. Гончарівський бульвар перейменували на вулицю Конева.

У 1937 році, до 20-ї річниці Жовтневого перевороту (1917), на річці Лопань, напроти Гончарівського бульвару, була побудована Гончарівська гребля для підпору води на харківських річках.

Приналежність до району вказують назви вилиць, такі як Велика Гончарівська та Мала Гончарівська, Гончарівський провулок. Також гребля на річці Лопань носе назву Гончарівської. Також слід зауважити, що стара назва вулиці Маршала Конєва, Гончарівський бульвар.

Реклама асфальто-толевого виробництва, розташованого на Великій Гончарівській вулиці, 26 (1912)

• Управління МВД України на ПЗ.

• 
  Вулиця Велика Гончарівська
• 
  Інформаційна табличка на Гончарівському мосту
• 
  Вулиця Велика Гончарівська. Будинок №3
• 
  Сквер між Малою Гончарівською вулицею та Сімферопольським провулком
• 
  Вулиця Маршала Конєва. Східна межа Гончарівки (ліворуч), колишній Гончарівський бульвар
• 
  Вид на Гончарівку з купола Свято-Дмитрівського храму (2012 р.)

• Мости Харкова

• Дяченко М. Т. Вулиці та площі Харкова — Харків, вид. «Прапор», 1977 (перевидання SolxajBooks,2001). —С.50-52— 167 с.
• Багалій Д. І., Міллер Д. П. Альбом стародавніх планів міста Харкова, світлин його видів та портретів його діячів. Додаток до 2-го тому «Історії міста Харкова». Видання Харківського міського громадського управління — Харків, типографія і літографія «М. Зільберберг ті сини», 1912 (репринтне видання, Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 1993).
• Устинов І.А. Описові праці; матеріали та джерела, які стосуються історії, археології, етнографії та статистики Слобідської України, Харківських: намісництва і губернії (1705-1880 роки). Харківський губернський статистичний комітет. 1886 рік.