Гральні кісточки

Астрагали (середній ряд) — попередники гральних кубиків. Східна Україна, V—X ст. н. е.

Ймовірно, що попередниками гральних кісточок були кісточки бабок (фаланги) овець, позначені з чотирьох боків. Кісточки використовували і для ворожіння, і для гри та покладання вирішення справ на волю надприродних сил. Вважається, що спочатку на кісточках тільки ворожили, а грати стали пізніше.

Невідомо де вперше з'явилися гральні кості, вірогідно вони виникли в багатьох культурах паралельно. Найдавніші знайдено в єгипетських, шумерських і джирофтських гробницях. Так Королівська гра Ура із 3 тисячоліття до н. е. використовувала тетраедральні і паралелепідальні кості. Софокл стверджував, що їх винайшов грек Паламед під час облоги Трої. Геродот — що їх придумали в Лідії за часів правління короля Атіса з метою відволіктися іграми від бід. Народи багатьох давніх культур — північноамериканські індіанці, ацтеки, майя, жителі островів південних морів, ескімоси, африканці та багато інших — грали в кісточки, зроблені з різних матеріалів, незвичайних форм і з різними позначеннями граней. Кісточки робилися з різноманітних матеріалів: насіння (зокрема, зі сливових та персикових кісточок), кісток, рогів та зубів тварин, камінчиків, глини, шкаралупи горіхів. Часто їх заміняли плоскі предмети, які видавали при підкиданні одне з двох значень (так/ні, успіх/невдача).

Шумери застосовували багатогранники у вигляді пірамідок. Кубічні кістки з позначеннями, які практично еквівалентні сучасним, було знайдено під час розкопок у Китаї (600 років до н. е.) і в єгипетських могильниках, датованих 2000 років до н. е^{[джерело?]}. Єгиптяни замість кубиків застосовували чотиригранні бруски, на довші грані яких наносилися значення. За часів греків і римлян поширення набули кубики з кісток, слонової кістки, бронзи, агату, гірського кришталю, оніксу, алебастру, мармуру, бурштину, порцеляни та багатьох інших матеріалів. Для збільшення кількості комбінацій використовувалося кілька кубиків чи інших фігур. З військами Александра Македонського чотиригранні кості проникли в Індію, де з ними грали в ігри чаупар і пачісі. Від римських часів відомі шахрайські кості: з викривленими гранями, залиті свинцем або ртуттю для зміщення центру маси, зі зміненою розміткою.

Гральні кістки згадуються в писемних пам'ятках із давніх-давен. Гра в кістки згадується у давньоіндійському зібранні гімнів «Ригведа» та епосі «Махабхарата». Відомості про азартні ігри з ними містяться в «Божественній комедії» Данте.

Захоплення азартними іграми з костями призводило їх частої заборони ще в стародавній Греції, і в Римі. Найперший такий закон датується III століттям до н. е. За ним, грати дозволялося тільки сторожі, щоб не заснути вночі. Середньовічна католицька церква забороняла кості до кінця XIV століття, оскільки ті вважалися інструментом приниження Ісуса Христа — римські солдати ділили його одяг за кидками костей. У відповідь на поширення азартних ігор серед духовенства і знаті вигадувалися ігри з моралізаторським підтекстом або із заміною костей іншими генераторами випадкових значень.

Кості для настільних рольових ігор

Сучасні гральні кості здебільшого виготовляють із пластмаси. Вони використовуються передусім для азартних і настільних ігор. Існують численні варіанти їх форми, від стандартних кубічних шестигранників (D6) до стогранників. Кубічні є двох основних варіантів: європейського типу — строго кубічної форми, і азійського — з фасками на гранях і округленими кутами. Високоякісні гральні кубики для казино, зокрема, для гри в крепс (англ. craps), роблять уручну з похибкою не більш 0,0013 см.

Кубики, призначені для казино, випилюють з екструдованого пластмасового стрижня, потім на гранях висвердлюють ямки приблизно 0,017 дюйма завглибшки. Ці отвори заповнюються фарбою, масою рівною вийнятому з ямок пластику, і ретельно полірують, щоб поверхня була ідеально гладкою. Такі кубики називають «гладкокрапковими». У казино найчастіше зустрічаються гладкокрапкові кубики з червоного прозорого пластику^{[джерело?]}. Набір складається з п'яти штук. У стандартних кубиків казино розмір грані становить 0,75 дюйма, а ребра гострі (так звані лезові) або заточені (такі називають пір'яними). Кожен набір має монограму казино, для яких вони виготовлені, і серійні номери — щоб ускладнити шахрайство. Розмір граней грального кубика для казино варіює від 0,25 до 0,77 дюйма^{[джерело?]}.

Поява настільних рольових ігор значно розширила варіативність форм. Наприклад, гра Dungeons & Dragons вимагає костей форми D4 (тетраедр), D6 (куб), D8 (октаедр), D12 (додекаедр), D20 (ікосаедр). Для ігор використовуються комбінації різних костей, спеціальні формули обчислення значень. Наприклад, D6+2 означає, що до значення кубика, яке випало, слід додати 2.

Арабською гральні кубики називають «зари» (звідки, як вважають, пішло слово «азарт»). У багатьох іграх кубики за традицією називають зарами: наприклад, у байбурті або покері на кістках (на зарах).

Усі комбінації чисел на зарах, зокрема під час гри у нарди, мають традиційні східні назви[4]:

• Кості (гра)
• Астрагал (гра)
• Нетранзитивні кубики

Археологи знайшли давні гральні кості спеціально виготовлені з метою нечесної гри[5]

• Кісточка: ,
• (рос.)Історія гральних кубиків на сайті журналу «Мир фантастики», 2016