Грошова реформа Масуд-бека

Грошова реформа Масуд-бека відбулося у 1271—1272 роках за часів правління восьмого хана Чагатайського улусу Негу. Згідно з цією реформою мідні посріблені дирхами старого зразка були вилучені з обігу і замінені на повновагові срібні монети нового зразка.

Історія
Мапа Чагатайського улусу кінця XIII ст.

У другій половині XIII на початку XIV ст. важливим торговим шляхом із Середньої Азії на Алтай (Казалінський район, Кизилординська область, Казахстан) та Монголію був шлях через Семиріччя.

У 1219 році під час монгольського завоювання Чингісхан захопив Мавераннахр держави Хорезмшахів. У 1227 році, перед своєю смертю, він передав західні землі Центральної Азії своєму другому синові Чаґатаю, який заснував державу, відому під назвою Чагатайський улус.

У 1225 році у Мавераннахрі керування у грошовій справі отримав податковий відкупник Махмуд Ялавача (1225—1238), призначений ханом Уґедеєм. У 1238 році Чаґатай змістив Махмуда передавши керування у відкупі податків синові Махмуда, Масуд-беку (1238-89). Також його було призначено вести грошову справу й у Мавераннахрі[1].

Грошова реформа
Мапа з позначенням Мавераннахру

У 1271 році важливу роль зіграла грошова реформа, проведена відкупником Мавераннахра Масуд-беком. Почалося регулярне карбування повноцінних срібних монет майже в усіх великих центрах, всюди однакової ваги і проби. Мідні посріблені дирхами старого зразка підлягали забороні та вилучені з обігу. Срібні монети знаходилися в обігу по всій території Чагатайського улусу незалежно від місця карбування. Карбування монет було вільним, тобто будь-яка приватна особа могла викарбувати зі своїх срібних зливків монети за певну плату. Проведена нова реформа стосувалася тільки територій Чагатайського улусу та Мавераннахру[2].

Наслідки реформи
Карбування в Дженді (Казахстан). Післяреформений анонімний дирхам. 1270-80 рр.

У 70-80-х роках XIII століття в містах та селах Мавераннахру відчулося певне пожвавлення місцевих мешканців. Завдяки грошовій реформі Масуд-бека почав спостерігатися не тільки економічний розвиток поселень, але й виникнення нових населених пунктів. Так, наприклад, у Ферганській долині при чагатайському хані Дува (1282—1306) було відроджено місто Андижан. Реміснича та торгова справи теж стали значно поліпшуватись. На жаль, дуже мало відомостей про стан землеробства у ті часи. У вакуфі, складеному в 1299 році, записані деякі дані про освоєння і впорядкування кишлаку Хамина, розташованого в 30 км від Бухари. Власник вакфа купив ціле поселення зі всіма угіддями, побудував дві мечеті, кам'яні оселі для ремісників, млин і кілька ткацьких майстерень. Ці факти свідчать про те, що в ті часи створювалися сприятливі умови для часткового відновлення не тільки міського, але і сільського життя[3].

Примітки
  1. Тимур Ермаганбеков. «История Казахстана»(рос.)
  2. Давидович Е. А. / Денежное хозяйство Средней Азии после монгольского завоевания и реформа Масуд-бека /. Изд. М.: Наука. 1972. Ст. 184.(рос.)
  3. Б. Г. Гафуров. /Таджики. Древнейшая, древняя и средневековая история./ Кн.2. / Изд. «Ирфон» Ст. 378 с. 190—192 ISBN 978-5-458-39125-2(рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.