Грушевська залізниця

До 1860 року видобуток вугілля на Грушевських копальнях (нині місто Шахти) становив понад 3 млн пудів на рік. Існував і ринок збуту, але нормального транспортного шляху не було, що робило вивезення вугілля справою дорогою і складною. Видобуте вугілля перевозили на 34 версти гужовим транспортом на волах до Дону, (с. Мелеховська, 7-ім верст від Новочеркаська) перевантажували на баржі і вже звідти відправляли замовникам. Такий спосіб доставки був доступний тільки під час літньої навігації, взимку річка замерзала, та й в міжсезоння вивезенню заважале бездоріжжя. Чорноморський флот споживав вугілля, але з Англії, так як Грушевський антрацит багато коштував. Назріла необхідність у створенні надійного цілорічного шляху для вивозу вугілля[1].

Ініціатором будівництва залізниці був козачий отаман Михайло Григорович Хомутов. Ним 1 березня 1860 року було подано клопотання на ім'я військового міністра. Вже 16 травня 1860 імператор Олександр II підписав указ про будівництво залізниці[2]. 18 грудня 1860 Олександр II затверджує «Положення про Комітет для спорудження Грушевсько-Донської залізниці та пристані на річці Дон».

У 1861 році був зроблений остаточний вибір напрямку залізниці. Було вирішено що вона піде від Грушевських копалень ні до Мелеховської, а до с. Аксайської (нині Аксай).

2 квітня 1861 року поблизу Новочеркаська пров́ели урочисту церемонію початку робіт, про що писали «Донські військові відомості».

Роботами зі спорудження залізниці керував інженер шляхів сполучення Валер'ян Олександрович Панаєв. До будівництва залучили понад три тисячі працівників: селян (Харківської, Курської, Орловської, Смоленської губерній) та шахтарів з Грушевських копалень.

Прапор м. Шахти у '97–2012 рр.

Паровози і вагони для залізниці були замовлені в Бельгії. В тім, вагони замовлені були особливі, це була перша поява напіввагонів на залізницях імперії[3]. Поставку шпал і рейкових скріплень взяли на себе новочеркаські торговці та промисловці. Також в Бельгії були замовлені парові машини, крани, поворотні кола, обладнання для майстерень. Весь вантаж з Бельгії прибував на пароплавах в Таганрог[1].

Наприкінці грудня 1863 року відбулося урочисте відкриття злізниці, її протяжність склала 66 верст. З січня 1864 року розпочався регулярний рух залізниею.

При відкритті залізниця мала 4 паровоза, які мали власні імена: «Козак», «Єрмак», «Отаман» і «Грушевський»; 161 напіввагон; 8-ім зимових пасажирських і 6-ть літніх пасажирських вагонів.

На станції Максимівка було побудовано паровозне депо з ремонтними майстернями[4].

Станція Новочеркаськ у 2007 році

У 1871 році до Аксайської дійшли поїзди з Воронежа по Воронезько-Ростовській залізниці. Тоді ж Грушевсько-Донська залізниця була об'єднана[2] з Воронезько-Ростовською, а управління розмістилося в Новочеркаську[1].