Гусяк Дарія Юріївна

Да́рія Ю́ріївна Гуся́к (псевдо «Дарка», «Нуся», нар. 4 лютого 1924(19240204) року, м. Трускавець) — зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.

Дарія Гусяк
Прізвисько Дарка і Нуся
Народилася 4 лютого 1924(1924-02-04) (98 років)
Трускавець, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Країна  Польська Республіка
 СРСР
 Україна
Місце проживання Львів
Діяльність підпільниця, дисидент
Партія Організація українських націоналістів
Нагороди

Життєпис

Народилася 4 лютого 1924 року в місті Трускавець на Львівщині, у національно свідомій сім'ї Юрія та Марії Гусяків. Близькими родичами мами були знамениті діячі ОУН Дмитро Данилишин та Василь Білас.

Закінчила українську народну школу в Трускавці. Від 1939 року мала тісні контакти з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації. Батько її, Юрій Гусяк у 1940 році був заарештований органами НКВД, подальша його доля невідома. У 1943 році закінчила торговельну гімназію в Дрогобичі. Через загрозу арешту з боку НКВД Дарія разом з матір'ю перейшла на нелегальне становище.

У 1946 році, разом з підпільницями Ольгою Ільків та Мартою Пашківською, поїхала до Стрия, де познайомилася з Катериною Зарицькою, від якої одержує завдання та інструкції для організації хати-криївки. Діставши документи переселенців з Польщі, Дарія Гусяк з мамою і Мартою Пашковською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району. В тій хаті перебував три тижні узимку 1947 року головний командир УПА Роман Шухевич. З цього часу стала зв'язковою генерала Романа Шухевича. На Великдень 1948 року в лісі, при великій кількості повстанців була прийнята у члени ОУН, присягу приймав Роман Шухевич.

1950 року заарештована і з 2 березня утримувалась радянськими спецслужбами в тюрмі «на Лонцького», у Львові. Після року перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР («зрада Батьківщини») на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала в тюрмах Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).

У березні 1975 року звільнена, дозволу на повернення на батьківщину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині, у подруги по боротьбі Катерини Зарицької. З 1995 року мешкає у Львові. Займає активну громадянську позицію, виступає у пресі. Стала членом Проводу Конгресу Українських Націоналістів. За порадою Слави Стецько, створила громадську жіночу організацію — Всеукраїнську Лігу Українських Жінок та стала її головою, об'їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як голова ВЛУЖ була співзасновником Національної Ради жінок України, представляла цю організацію на міжнародних з'їздах і конференціях.

Нагороди та вшанування

Примітки
  1. У Львові «Орденом Лева» нагородили Дарію Гусяк та отця Блажийовського. https://zaxid.net/. Процитовано 12 грудня 2021.
  2. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.