Дем'янківці
Дем'я́нківці — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Розташоване на річці Студениця за 4,5 км на схід від Дунаївців та за 22 км від залізничної станції Дунаївці. Населення становить 546 осіб (2008).
| село Дем'янківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район/міськрада | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Дунаєвецька міська громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1639 рік |
| Населення | 546 осіб (2008)[1] |
| Площа | 1,62 км² |
| Густота населення | 321,6 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32461 |
| Телефонний код | +380 3858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′32″ пн. ш. 26°55′13″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
259 м[2] |
| Водойми | річка Студениця |
| Відстань до районного центру |
4,5 км |
| Найближча залізнична станція | Дунаївці |
| Відстань до залізничної станції |
22 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Дем'янківці |
| Карта | |
  Дем'янківці | |
 Дем'янківці | |
| Мапа | |
| |
Історія
За народними переказами, поміщик поділив свої землі між двома братами — Іваном та Дем'яном, на яких вони збудували свої домівки на різних пагорбах, які розділяє річка Студениця. На правому березі річки виникло поселення Дем'янківці.
У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Бабшин, Дем'янківці та інші були в управлінні Михайла з Гуменців[3].
Перша документальна згадка про с. Дем’янківці датується 1639 р., коли село було дароване Михайлом Станіславським Дунаєвецькому костелу.
Село було власністю польського шляхтича Марціна Калиновського. Згадки в літописах про село сягають 1653 року. У селі поміщика не було, проте було багато заможних господарів, відтак воно називалось «казенним» селом. Також землями в селі володіли священики. Так, упродовж XVIII—XX століть в селі знаходився маєток римо-католицького єпископа, церква, збудована в XVI столітті.
Радянська влада
У 1930-х роках в селі розпочалася колективізація, а разом з нею і репресії. Був знищений середній клас так званих «куркулів», декого було заслано до Сибіру. У селі створено артіль імені Кірова.
На початку 1930-х в селі розпочалося будівництво будинку для священика, який одночасно виконував і функції школи, утворене пожежне депо. Через деякий час приміщення пожежного депо реконструйовано в клуб, який функціонує донині.
В період німецької окупації у квітні 1942 року понад 2000 осіб єврейської національності (чоловіки, жінки, діти та старі) були загнані в фосфоритну шахту біля Дем’янковець та шляхом її підриву знищені заживо. Очевидці свідчать, що протягом кількох днів із шахти доносились стогін та крики. На місці трагедії споруджено меморіал жертвам тих подій.
На початку радянсько-німецької війни чоловіків майже не призвали за віросповіданням, оскільки в селі переважна більшість католиків. Основний призов у Червону армію розпочався після відвоювання села у нацистів. Після війни до села повернулось 58 чоловік. На село не впала жодна бомба, не розірвався жоден снаряд, що старожили пов'язують зі слідами Матері Божої, виявленими за селом на межі із землями села Гірчична, але в 1950-х роках, у зв'язку з відкриттям кар'єру дану пам'ятку засипано відходами від видобутку каміння. Нині тривають роботи з пошуку даної реліквії.
На річці Студениця стояв млин, на якому в 1949 році було встановлено пилораму, а згодом електростанцію, після чого розпочато електрифікацію села.
У 1957—1958 роках місцевий колгосп імені Кірова об'єднано з колгоспом імені Суворова села Гірчична, після чого село Дем'янківці мало статус бригадного села. В 1963 році розпочалося будівництво ферми великої рогатої худоби, кузні та майстерні, прокладено водопровід на ферму.
У 1966 році збудовано дитячий садок і розпочато будівництво водопроводу по селу.
У 1990 році в селі в результаті поділу утворено господарство імені Гагаріна, яке очолила М. М. Мазур — Герой Соціалістичної Праці.З листопада 2006 року обробітком земель (паїв) займається ФГ "Подільська марка" - голова Боднар Сергій Борисович.
Сучасність
На території села працюють клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, приватні магазини.
Діти шкільного віку, для яких організоване транспортування шкільним автобусом, навчаються в місті Дунаївці в загальноосвітніх школах №3 і №4.
Відомі люди
В селі народились:
- єпископ Марко (в миру Гринчевський Василь Йосипович), рішенням Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 08 березня 2013 року (журнал № 17) призначений єпископом Одеським і Балтським (до цього єпископ Чернівецький і Кіцманський (журнал № 26, обраний Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату 13 грудня 2009 р.)
- Слободчиков Степан Романович — учасник бойових дій, офіцер органів Служби безпеки України;
- Кукурудза Михайло Іванович — кавалер орденів Слави, Червоної Зірки та інших;
- Мельник Станіслав Йосипович — кавалер орденів Слави, Червоної Зірки та інших;
- Таранов Олександр Васильович — кавалер орденів Слави, Червоної Зірки та інших;
- Севастьянов Володимир Пантелеймонович — кавалер орденів Слави та інших бойових нагород.
Пам'ятки
- Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан (1967 р.)
- Братська могила жертв фашизму (Фосфоритна шахта) (1967 р.) - автотраса Дунаївці-Миньківці, 500 м на південь від мосту
- Святе джерело - кілька років до нього з усіх усюд приходять і приїжджають дорослі та діти, аби набрати додому води, напитися і перепочити з дороги. Віднедавна тут облаштували купальню. Кілька разів на рік у найбільш урочисті свята та на свято Живоносного джерела Ікони Божої Матері освячується вода.
Джерела
- Іванець О. Благодатна сила Дем’янковецького джерела / О. Іванець // «Є Поділля». – 2011. – 4 серп. (№31)
- «Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць. Випуск V» — Дунаївці — Кам'янець-Подільський (2013)
Примітки
- who-is-who.com.ua
- Погода в селі Дем'янківці
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 47 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
Посилання
- Demiankowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 952. (пол.)